українська мова Глазова

Вправа 447

Умова:

Прочитайте. Який із варіантівзакінченняцієїісторіївибрали б ви, якби таке трапилося з вами? Чому?
По дорозі зі школи Вітя зайшов до магазину. На вітрині під склом виблискував омріяний мобільний телефон* Як же хотілося Віті його матиі Але грошей, які давали йому батьки, вистачало тільки на шкільні обіди. Хоч як заощаджуй, а на недешевий телефон не вистачить.
Вітя зітхнув і попрямував звичною дорогою. Вулиця була безлюдна, будинки стояли у глибині саду, навіть вікон не видно.
Кроків за п'ятдесят попереду прошкував дідок із поліетиленовим пакетом. І раптом цей дідусик упустив... гаманець.
Вітя був від дідка досить далеко, але йому було добре видно, де саме той гаманець упав. А дід іде собі далі й не підозрює, що його грошики лежать на дорозі.
Вітя ніколи в житті не взяв чужого. Щоправда, чуже ніколи з такою легкістю не йшло само йому до рук.
Вітя справді підійшов до гаманця, нахилився, підняв. Перша його думка булатака...
І. «Тримайся, мобільнику! Куплю тебе, а ще до тебе картку, а потім і весь пакет... А ще куплю жуйку, шоколадку...
Я ж не винен, що в діда діряві руки, - продовжував міркувати Вітя. - У кишеню до нього я не залазив... Оце навіть якщо гукнути старого, не почує, певно, він ще й глухий... Не візьму того гаманця я, візьме хтось інший... Довго надорозі гроші не лежатимуть...
Візьму я грошики! А якщо старий роззява схаменеться, повернеться та спитає, чи не я взяв загублені гроші, я йому скажу: «А ви бачили, як я їх узяв?»
Вітя схопив гаманець, швиденько порахував гроші й чимдуж кинувся до магазину.
На душі було незатишно й мулько. Але Вітя умовляв себе: « Матиму телефон - буде не до гризот сумління. Усе забудеться. Телефон важливіший!»
II. «Якщо я візьму ці гроші й куплю телефон, щось із моєю душею станеться. Ніколи не зможу я, навіть коли стану дорослим, схопити за руку злодія, не зможу сказати мерзотникові, що він мерзотник...
Це неправда, що ніхто не дізнається, що дідові гроші узяв я. Справді, дідусь іде й не озирається. Вікна будинків далеко. Людей навкруги немає. А все-таки хтось бачить, як я отут стою, і знає, про що думаю... Це моя совість».
Наздогнав Вітя діда й повернув йому гаманець. Виявилося, що була в ньому вся дідова пенсія, а за неї йому місяць жити. Дідок заметушився, почав дякувати, усе хотів дати хлопцеві пакет кефіру чи молока - від хвилювання Вітя не розібрав.
На дупгі у хлопця було легко й чисто. Вітя згадував щасливе дідове обличчя. Він не знав, що чужа радість може зробити й тебе таким щасливим. Хіба може дорівнятися до цього щастя якийсь телефон!
За А. Потаповою
- Дайте оцінку (усно) обом вчинкам, про які йдеться в тексті, обґрунтуйте її. Розпочинайте так: «Цей вчинок я вважаю правильним (благородним, непорядним, негідним), тому що...».

 

ГДЗ відповідь:

nemaeee

sponsored links