Есе з теми: Чи легко говорити правду?

Немає у світі людини, яка б жодного разу в своєму житті не вдавалася до брехні. Ще з малих років нас вчать говорити правду, переконуючи, що брехня – чи не найстрашніший злочин. Але при цьому дорослі не помічають, як самі брешуть. Виходить, що вони показують поганий приклад дітям. Це робиться не спеціально. Просто говорити правду, іноді, буває зовсім нелегко.
Малюки розуміють: скажуть правду – будуть покарані. І намагаються збрехати, щоб уникнути покарання. Виходить, що дорослі своїми діями навмисно змушують дітей говорити неправду. Поступово брехня у незначній чи великій кількості входить у життя кожної людини. З її допомогою люди полегшують собі життя, намагаються уникнути відповідальності, або ще гірше принизити, засмутити когось.
Говорити правду завжди і скрізь – справа нелегка, та й не зовсім, на мій погляд, виправдана. Проте прагнути до неї слід. Це важка робота над собою. «Тільки та людина користується повагою і довірою, яка завжди говорить правду», «Брехня – доля боягузів», «Правда – бог вільної людини» – говорить народна мудрість.
Не має сумнівів, що брехня – це погано. А чи завжди доречна і потрібна правда? Сказати правду і образити? Чи збрехати і вберегти? Багато приймають рішення просто промовчати. Але врешті-решт правда все одно відкривається. Повага і довіра будуть втрачені. Ось чому, в непростому виборі між грубою правдою і солодкою брехнею потрібно віддати перевагу першому. Проте недостатньо просто говорити правду, навчившись грамотно її «подавати», можна буде зберегти добрі відносини з приятелем, а не уславитися брехуном. Сила людини в правді.