Есе з теми: Мій родовід – моє коріння

Все частіше мене хвилює питання – хто я? Звідки моє коріння? Ким були і чим займалися мої предки?
Кожна людина має своє коріння, яке відображене в її пращурах, які жили задовго до неї та внесли певний генетичний, культурний та психогенеологічний вклад в її ставлення та розвиток. І тому, я вважаю, що розуміння свого місця в світі та свого призначення повинне починатися зі знання свого родоводу.
В нашій сім’ї зберігаються, як найцінніші реліквії, альбоми з фотографіями родичів, далеких і близьких, листи ще з давніх часів війни. Ми з бабусею часто любимо переглядати їх. Бабуся розповідає, а я слухаю. Мені цікаво. Ось маленькі мої мама і тато. А ось – молоді і красиві бабуся з дідусем. Розглядаємо їх братів, сестер та їх пожовклі фотографії прадідів, дідів, тіток. Який великий і дружній наш рід!
Разом з тим слухаю і історії виникнення кожної фотографії. Чи то весілля, чи народження когось із предків, проводи в армію, війна, листи з війни… Вдивляюсь у зовсім молоді обличчя родичів, які вже давно померли і шукаю спільні риси. Бачу багато спільного на фото, особливо у малому віці. Але є і несхожі. То з бабусиного краю, а то з дідусевої сторони.
А ще не дуже добре знаю свій родовід. І тільки-но розпочав свою дослідницьку роботу, а вже стільки всього цікавого і корисного дізнався про своїх багатьох родичів. Більшість із них – корінні українці. І кожен має якусь дивовижну, цікаву й неймовірно захоплюючу історію. Адже кожен із них – особистість, життя якої гідне отриманої розповіді.
Я дуже пишаюся тим, що мої родичі й пращури українці, і я живу в Україні. Я дуже люблю свою сім’ю.
Зараз навчаюся у школі, потім здобуватиму вищу освіту. Вже зараз стараюсь бути чуйним до старшого покоління, гідним спадкоємцем свого родоводу. Буду берегти сімейні традиції. І дуже хочу, щоб історію мого родоводу і його традиції берегли у майбутньому мої діти і онуки.
Бо усі ми одного роду, і коріння у нас одне!