Есе з теми: Мій улюблений словник

Нам часто говорять, що для того, щоб багато знати, треба багато читати, в тому числі і художню літературу. Але варто нагадати про ще одну складову розумового розвитку – про читання словників. Словник – досить складний літературний предмет.
Багато хто не знаходить у ньому нічого цікавого, хоча насправді словники дуже цікаві. Вся справа в тому, що в словниках містяться слова, фразеологізми та їх визначення. У багатьох виникає питання: а навіщо читати різні слова і визначення, якщо і без цього люди можуть порозумітися між собою?
Що ж, вкрай важливо розуміти, що життя – дуже складне явище і пояснити його слова теж дуже складно. Для пояснення різних життєвих феноменів і явищ, які мають украй складний характер, людині обов’язково необхідно мати багатий словниковий запас. Без нього мова людини залишиться примітивною, бідною і придатною лише для побутової балаканини. А якщо людина читає словник, кожен день запам’ятовує нові слова, вирази, фразеологізми, вона збагачує не тільки своє мовлення, а й свою думку.
Особисто я дуже люблю фразеологічний словник. Українська мова дуже багата фразеологізмами – народними, професійними, біблійними, літературними, запозиченими.
Ось, наприклад, візьмемо слово ніс. А скільки є різних фразеологізмів із цим словом!
Водити за носа – обманювати, дурити.
Втерти носа – довести свою перевагу над кимось.
Свого носа глядіти – турбуватися лише про себе.
Задирати нова – погордливо ставитися до інших.
Говорити під ніс – бурмотіти тихо, нерозбірливо.
Тикати носом – дорікати комусь за що-небудь.
Ніс до носа – дуже близько.
Обкрутити навколо носа – перехитрити когось.
Носом крутити – незадоволення, не хотіти чогось.
Ніс за вітром тримати – діяти непослідовно, змінюючи свої переконання.
І ще багато можна наводити різних висловів.
Фразеологізми – це своєрідні мовні знаки, які становлять основу національного обличчя, кожної мови, бо в них, як ні в жодній іншій мовній одиниці, яскраво виявляється специфічний національний колорит, особливості образного народного мовлення, власне національне сприйняття «мовної картини світу», віддзеркалення характерних особливостей культури й побуду, народних звичаїв, історичного минулого тощо.
Я переконаний, що кожна людина, яка прагне принести користь самій собі і суспільству навколо себе, просто зобов’язана збільшувати свій словниковий запас, а тому повинна регулярно користуватися словниками. Це зовсім не складно. Тому така праця над собою не може викликати виснаження. Мені приносить лише задоволення!