Есе з теми: Пригоди Прикметника в Морфології

Не за синіми горами, не за дрімучими лісами, а в одній чарівній країні Морфології жив собі такий цікавий Прикметник. І поряд з ним жили ще багато слів, з якими він дружив і мав здатність змінювати їх форму залежно від відмінків та чисел.
Одного разу стало сумно йому у своїй оселі і вирішив він обійти усі куточки країни, роздивитися та ближче познайомитися.
Ішов він ішов, довго чи коротко, але зустрів заклакану Прикмету.
– Що трапилось? Чому ти плачеш, Прикмето? Чим я можу тобі допомогти? – запитав її Прикметник, бо дуже чемний був і чуйний з дитинства.
– Я заблукала, не можу розібратися і знайти своє місце у реченні. Тепер я загину, – відповіла Прикмета. – Раніше я була у якомусь давньому часі, а тепер забула своє місце у реченні.
Та Прикметник був справжнім джентельменом і вирішив допомогти бідолашній знайти її місце у реченні. Він дуже спокійно і турботливо почав пояснювати про відмінки та числа, щоб Прикмета змогла зрозуміти, де їй потрібно бути. І, о чудо! Після тривалої бесіди вона, нарешті, зрозуміла, які форми їй потрібно приймати.
– Дякую тобі, Прикметнику! Можна далі я піду з тобою. – попросилася Прикмета.
– Звичайно! – відповів Прикметник.
І от почали вони разом подорожувати по країні Морфології, зустрічаючи різні слова та спостерігаючи як вони змінюються залежно від відмінків та чисел. А ще вони зустрічали різні частини мови і навчилися використовувати їх, дружити з ними у різних реченнях.
Довго ще Прикметник подорожував зі своєю супутницею. Багато слів знайшов, багато дізнався і навчився з їх допомогою розуміти граматику своєї мови.