Есе з теми: Я українець / українка

Я – українка. Народилася і живу в Україні. Рідна мова моя – українська. Мені близькі і рідні народні традиції і свята. Особливо подобаються зимові свята з безліччю обрядів, пісень та дійств, у яких цікаво і приємно брати участь.
А які вишукані, неповторні і красиві вишиванки. Ніде у світі я не бачила такої краси. Я з гордістю одягаю вишиванку-сорочечку вишиту спеціальними символами, як символ нескореності й того, що я є українкою.
Ніхто зі мною не буде сперечатись, що українці дуже чемні та гостинні. Той, хто хоч раз навідався до України і спробував борщу з пампушками, або вареників у сметані, чи галушок з салом і часником, буде мріяти повернутися до нас ще раз.
Українці дуже працелюбні. Не бояться важкої праці. Своє діло роблять натхненно і з любов’ю.
Мене батьки завжди вчити бути порядною, чемною, щоб їм не було соромно за мене. Мені слід добре вчитися, бути активною у справах класу, школи. А раптом життя покличе мене відстоювати свободу і незалежність моєї України. Тож маю виховувати в собі високі моральні якості, що їх віками плекав народ – чесність, порядність, любов до рідного краю, повагу в шану до батьків і людей старшого покоління. Зберегти все, що здобула наша історія. Бути українкою – дуже відповідально перед майбутніми поколіннями.