Есе з теми: Як уникнути ризиків віртуального спілкування?

Надаючи перевагу віртуальному спілкуванню ми ризикуємо замінити реальних друзів віртуальними. Бо іноді здається, що набагато простіше спілкуватися з людьми через соцмережі. Віртуальний друг – залишається на відстані. Ми говоримо з ним коли хочемо. А якщо співрозмовник стає нецікавим, його можна видалити. Але ми не бачимо очі співрозмовника, у яким буде відображатися щире співчуття і розуміння. Не відчуваємо теплої руки друга і міцного плеча, у яке можна поплакати у важких ситуаціях. Та й у кафе, кінотеатр чи на пікнік з віртуальним другом не підеш. Реального друга не заміниш.
Надаючи перевагу віртуальному спілкуванню, ми ризикуємо довіритися зловмисникам, які роздобувши ваші дані, можуть нашкодити: зняти гроші, проникнути у смартфон та інше.
Також ми ризикуємо втратити почуття емпатії – здатність уявляти почуття інших, емоційного стану іншої людини. А віртуально ми не можемо оцінити, відчути чужі почуття.
Також, спілкуючись віртуально, ми можемо відчути себе самотніми, розчаруватися. Що довше співрозмовники спілкуються віртуально, то більше їх образи не збігаються з реальними особистостями. Можна місяць спілкуватися через повідомлення, а потім за одну зустріч прийняти стовідсоткове рішення більше ніколи не бачитися і не спілкуватися з такою людиною.
У віртуальному спілкуванні можна втратити реальне оточення. Спілкування з реальними людьми стає дедалі складнішим. Емоції виражаються у вигляді смайликів. Людина втрачає навички живого спілкування.
Можна втратити здатність адаптуватися у соціумі через відсутність реального ставлення до людини. У реальному світі ми чекаємо інформацію про оточуючих не лише через їхні слова, а й через інтонацію, погляд, міміку, тембр голосу, наголосу, побудову фраз та інше.
Дуже легко можна стати здобиччю шахраїв та змарнувати час.