Есе з теми: Якого кольору слова?

Тихесенько вимовляю слово «зелений», і постає переді мною все зелене, і я вже чомусь не сумніваюсь, що й саме це слово зеленого кольору. Вимовляю слово «синій» – і скрізь бачу щось синє – волошки в полі, мамині очі, (дівчаче) дівоче плаття, платочок або синя стрічка у косі. Люблю дивитися на синю воду у ставку, брязкітки синього дощу, як синіє ранковий туман, синій вечір взимку, синій сніг малюють діти в альбомах. А найголовніше – синє мирне небо над головою.
Коли чую слово «осінь» – одразу уявляю жовте листя на деревах, жовті з червоними бочками яблука, і різнокольорові – теплі сади із жовтогарячими, червоними, золотавими відтінками. Сонце – теж жовте, золоте. А от «зима» – і все, одразу перефарбовується у білі кольори – земля, дерева, дахи будинків, білосніжні покривала всюди, куди не подивись. І менш на снігу чорніють «ворони», бо вони і є чорні. Усі слова мають свій колір.
Цікаво, а хто придумав назви кольорам?