ГДЗ домашня українська мова 6 клас Єрмоленко

Вправа 586

Умова:

1. Прочитайте уривок із повісті М. Гоголя «Майська ніч, або Утоплена».
...Чи знаєте ви українську ніч? О. ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: із середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлося, розширилось іше безмежніш. Горить і дише воно. Земля вся б срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млостю. і розливає океан пахощів. Божественна ніч! Чарівлива ніч! Нерухомо, натхненно стали гаї. виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави: холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленнмн стінами садів. Незаймані гущавини черешень і черемухи боязко простяглії своє коріння б студені джерела й шепочуть іноді листям, немов сердячись і гніваючись, коли прекрасний зальотник - нічний вітер, закравшися зненацька, цілує їх. Увесь ландшафт спить. А вгорі все дише, все чудове, все урочисте. А на душі й безмежно, і дивно, і рої срібних видінь зграйно виникають у її глибині. Божественна ніч! Чарівлива ніч! І раптом усе ожило: і гаї. і стави, і степи. Котиться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба... Як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краше блищать проти місяця гурти хат; ше сліпучіше вирізуються з темряви низькі їх стіни. Пісні замовкли. Скрізь тихо... (Переклад М. Рильського).
2. Випишіть використані в тексті засоби художнього опису природи. Які з виписаних вами словесних образів надаються для відтворення в живописі?

Відповідь:

Земля вся в срібному світлі; а дивне повітря віє і теплом, і прохолодою, і дише млістю, і розливає океан пахощів. Нерухомо, натхненно стали гаї, виповнені темрявою, і кинули велетенську тінь од себе. Тихі та спокійні ці стави; холод і морок вод їх похмуро оточений темно-зеленими стінами садів. Незаймані гущавини черешень та черемхи боязко простягають своє коріння у студені джерела і шепочуть іноді листям, немов сердячись та гніваючись, коли прекрасний зальотник- нічний вітер, закравшись зненацька, цілую їх.
І раптом усе ожило: і гаї, і стави, і степи. Котиться величний грім українського солов'я, і здається, що й місяць заслухався його посеред неба... Як зачароване, дрімає на пагорбі село. Ще біліше, ще краще блищать проти місяця гурти хат; ще сліпучіше вирізуються з темряви низькі їх стіни.