гдз 10 клас українська мова Авраменко 2018 параграф 31 вправа 6

Пізно вночі, коли місто засинає, і дзвінка тиша навалюється на тебе, по-особливому відчуваєш тоскну самотність, відірваність від усього світу. Поринаєш у спогади. Ні звуку… Але що це? Стук-стук-стук! Прислухаюсь і розумію: з крана великими краплями стікає вода. Зараз вона каламутна, з якимось побічним запахом та осадом. А колись, я пам’ятаю, як пили ми її прямо з крана. А вона, солодка, освіжаюча, смачна, втамовувала спрагу. І здавалося: так буде завжди. Та минуло десять років – і все змінилося на гірше. Чому? Бо людина відчула себе царем природи. Поставила себе вище, не стала дослухатися до голосу Всесвіту. І щось розладналося в наших стосунках із природою. Ми почали частіше хворіти, впадати в депресію, нервувати. А біосфера заніміла, затамувала подих. Вона ніяким чином не хоче привертати уваги до себе, бо розуміє: людина найжорстокіше земне створення, що не зупиниться ні перед яким злочином, аби отримати користь для себе. Та чи надовго?