параграф 22-23 вправа 7-2 гдз 11 клас українська мова Авраменко 2019
Параграф 22-23 вправа 7-2:
Кінець Новорічних свят
На мій погляд картина «З ялинкою» більш яскрава, має ширший діапазон світла, палітра спокійна, а діти чітко вирізняються на сніговому простирадлі землі.
Що я бачу? Що мене турбує або бентежить, хвилює або навіває сум? Майже нічого в цій картині особливого немає. Але чомусь мені сумно. Мабуть, тому, що свято Новорічної ялинки вже скінчилося. Я так вважаю, бо , як на мене, ялинку, коли несуть прикрашати, саме обережно несуть, а не волочать по землі. Хоча це і малеча, все ж таки хлопчик старший, а ялинка невеличка і її можна було понести. І тому я думаю, що брат із сестрою, просто вже навтішалися іграшкою та несуть її на смітник. Несуть швидко, бо, мабуть, дуже змерзли. А ще їм допомагає пес, який біжить за ними, мов супроводжуючий. Це майже друга половина дня, бо сонце високо стоїть над землею. Дитячі тіні подають на землю, віддзеркалюючи кожен рух малюків, ялинки, песика. Вдалині видніються невеличкі сільські будиночки, огороджені деревʹяним парканом.
А далі будинків, на задньому плані картини, майорить ліс чи просіка, що стоїть і сумує в очікуванні весни. Дерева сплять тихо та безшумно, лише коли - не - коли вітер зірве з них білі шуби, подаровані зимою. Але це ненадовго - сніг з неба - новий одяг для дерев. А от праворуч можна побачити дорогу, вона , як та зірка розпласталася недалеко від лісу. Це так ведуть шляхи. Але ж повернемося до дітей. У малиновій куртці, теплих штанях світлого кольору, смужковій шапці та у теплющих чоботях хлопець швидко намагаються дотягти кудись ялинку. Дівчинка теж одягнута тепло : пальто помаранчового кольору, червона шапка, і чоботи, але через великі замети ми не можемо їх розгледіти. Незважаючи на завершення свята, діти виглядають щасливими, бо мають інші турботи та клопоти. Дану роботу виконують старанно та сумлінно. На них чекає весна, яка вже не за горами.
На мій погляд картина «З ялинкою» більш яскрава, має ширший діапазон світла, палітра спокійна, а діти чітко вирізняються на сніговому простирадлі землі.
Що я бачу? Що мене турбує або бентежить, хвилює або навіває сум? Майже нічого в цій картині особливого немає. Але чомусь мені сумно. Мабуть, тому, що свято Новорічної ялинки вже скінчилося. Я так вважаю, бо , як на мене, ялинку, коли несуть прикрашати, саме обережно несуть, а не волочать по землі. Хоча це і малеча, все ж таки хлопчик старший, а ялинка невеличка і її можна було понести. І тому я думаю, що брат із сестрою, просто вже навтішалися іграшкою та несуть її на смітник. Несуть швидко, бо, мабуть, дуже змерзли. А ще їм допомагає пес, який біжить за ними, мов супроводжуючий. Це майже друга половина дня, бо сонце високо стоїть над землею. Дитячі тіні подають на землю, віддзеркалюючи кожен рух малюків, ялинки, песика. Вдалині видніються невеличкі сільські будиночки, огороджені деревʹяним парканом.
А далі будинків, на задньому плані картини, майорить ліс чи просіка, що стоїть і сумує в очікуванні весни. Дерева сплять тихо та безшумно, лише коли - не - коли вітер зірве з них білі шуби, подаровані зимою. Але це ненадовго - сніг з неба - новий одяг для дерев. А от праворуч можна побачити дорогу, вона , як та зірка розпласталася недалеко від лісу. Це так ведуть шляхи. Але ж повернемося до дітей. У малиновій куртці, теплих штанях світлого кольору, смужковій шапці та у теплющих чоботях хлопець швидко намагаються дотягти кудись ялинку. Дівчинка теж одягнута тепло : пальто помаранчового кольору, червона шапка, і чоботи, але через великі замети ми не можемо їх розгледіти. Незважаючи на завершення свята, діти виглядають щасливими, бо мають інші турботи та клопоти. Дану роботу виконують старанно та сумлінно. На них чекає весна, яка вже не за горами.