параграф 26-27 вправа 6 гдз 11 клас українська мова Авраменко 2019
Параграф 26-27 вправа 6:
А. Знайдіть односкладні (червоний колір) й неповні речення (зелений колір).
Люди - як кораблі
Я не твій брат, ти не сестра моя.
Ніколи не розказуй мені, хто
І в чому я винен на нашій землі.
Люди - як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода.
Глибока і темна до самого дна.
До самого, самого дна.
На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема.
І труться бортами, аж стогне земля
Від заздрості, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Постати героями тої війни,
Дуже стати хотіли вони.
Приспів
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знов у море ідуть
Ті, хто віру і правду знати хотів.
Наш океан знає більше, ніж ми, -
Секрети всі у нього на дні.
А ми ходим зверху - великі й малі.
Люди - як кораблі.
Гордо пливем, і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.
Б. Вільне есе на основі вражень від пісні А. Кузьменка.
Я згодна з тим, що люди - як кораблі. Вони йдуть морем, гордо, і не вірить ніхто, що зло вже підібралося, прогризає дно. А океан життя - це глибинна територія, де темно, страшно, дно дуже далеко, щоб опертися , зазнати спокою десь у бухті. Чому так трапляється? Чому ми не чуємо, як щури зʹявилися на кораблі, почали гризти дно? Відповідь проста. Людину захоплює життя, а життя гарне, без труднощів, у комфорті, з розвагами та адреналіном захоплює, йо як же захоплює! Ми стаємо рабами «веселого, без заморочок» життя, бо потрібно за нього платити. А гроші з неба не падають, їх треба заробити, «знайти». І люди перетворюються на щурів. Хтось «шукає правду», а потім нею шантажує, бо це гроші, заробіток (на деякий час), хтось через заздрість перетворюється на злого та підлого, бо цим теж інколи можна заробити. А далі? Ми несемося у прірву - дно океану, а там… океан знає більше , ніж ми.. Замисліться, схаменіться, ті, хто допомагав набирати у трюми води, аби хтось не зміг допливти до берега, за вами стоять рідні, близькі, родичі, місто, країна, Україна...
Люди - як кораблі
Я не твій брат, ти не сестра моя.
Ніколи не розказуй мені, хто
І в чому я винен на нашій землі.
Люди - як кораблі.
Кожен пливе, поки хвиля несе
І поки глибока вода.
Глибока і темна до самого дна.
До самого, самого дна.
На глибині зустрічаються всі,
Так ніби в морі місця нема.
І труться бортами, аж стогне земля
Від заздрості, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Постати героями тої війни,
Дуже стати хотіли вони.
Приспів
А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів.
А від берега знов у море ідуть
Ті, хто віру і правду знати хотів.
Наш океан знає більше, ніж ми, -
Секрети всі у нього на дні.
А ми ходим зверху - великі й малі.
Люди - як кораблі.
Гордо пливем, і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно.
Б. Вільне есе на основі вражень від пісні А. Кузьменка.
Я згодна з тим, що люди - як кораблі. Вони йдуть морем, гордо, і не вірить ніхто, що зло вже підібралося, прогризає дно. А океан життя - це глибинна територія, де темно, страшно, дно дуже далеко, щоб опертися , зазнати спокою десь у бухті. Чому так трапляється? Чому ми не чуємо, як щури зʹявилися на кораблі, почали гризти дно? Відповідь проста. Людину захоплює життя, а життя гарне, без труднощів, у комфорті, з розвагами та адреналіном захоплює, йо як же захоплює! Ми стаємо рабами «веселого, без заморочок» життя, бо потрібно за нього платити. А гроші з неба не падають, їх треба заробити, «знайти». І люди перетворюються на щурів. Хтось «шукає правду», а потім нею шантажує, бо це гроші, заробіток (на деякий час), хтось через заздрість перетворюється на злого та підлого, бо цим теж інколи можна заробити. А далі? Ми несемося у прірву - дно океану, а там… океан знає більше , ніж ми.. Замисліться, схаменіться, ті, хто допомагав набирати у трюми води, аби хтось не зміг допливти до берега, за вами стоять рідні, близькі, родичі, місто, країна, Україна...