параграф 9-10 вправа 7 гдз 11 клас українська мова Авраменко 2019

 

 

1. Перепишіть уривок з вірша й виконайте завдання.

І не знецінюйте коштовне (додаток - - - - )
Не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне (додаток - - - - - ) на сто ерзаців у собі!
Л. Костенко

Ерзац - продукти, розроблені протягом цього часу включали: синтетичний каучук (виробництво з нафти), бензол для пічного палива (вугільний газ), чай, що складається з листя малини або котячої м'яти, каву, для виготовлення якої використовували смажені жолуді замість кавових бобів; замінник, сурогат.

А. Підкресліть члени речення.
Б. З’ясуйте лексичне значення виділеного слова.
В. Напишіть вільне есе про проблему, порушену в рядках Л. Костенко.

Есе
Що є для мене коштовним у житті? Як не загубитися у юрбі? І як не проміняти неповторне? Ці питанні турбують не лише мене, а й більшість населення нашої держави. Коштовне. Для мене це Батьківщина , де спілкуються рідною мовою, де вчать мислити української, відповідати – українською, молитися, співати – українською, де не соромляться того, що ти заговориш Українською. У моїй країні багато недоліків. Утім, як і в будь-якій іншій. Ідеш Сумською з її шикарними магазинами і салонами, повз площу Свободи, повз сад Шевченка, повз Оперний театр і милуєшся всією цією красою. Але знаєш, що варто звернути вправо або вліво - і опинишся в старих брудних двориках, де багато будинків уже навіть не придатні для житла, і тільки квіти на підвіконнях свідчать про те, що тут усе-таки хтось живе. А дороги? Без сліз та нарікань не можна говорити про це! У такій країні нелегко жити. І нерозумно це приховувати. Але я не хочу і не буду змішуватися з юрбою, яка «скиглить» від незручностей, яка звинувачує всіх у життєвих проблемах: комуналка, високі ціни, низька зарплатня! Я спробую зберегти те неповторне, яке маємо ми всі- українці. Це найкращі, талановиті, людяні, відверті, щирі люди – гірники, волонтери, поети, співці, архітектори, військові- це моя родина і друзі. А ще тут цвітуть вишні навесні. Цвітуть так, як, мені здається, більше не цвітуть ніде.
Ну, а побутові незручності, що ж... Коли-небудь це закінчиться. Україні довелося стільки пережити - тільки голодомор 1933 року і Друга Світова війна забрали мільйони життів! Гарне життя не приходить відразу, не звалюється, як сніг на голову. Воно приходить поступово. От і ми незабаром будемо просто жити - повним життям, а не його чеканням, але для цього треба тільки одне: не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!

2. Напишіть розповідь про враження від цікавої мандрівки (не більше однієї сторінки).
Використайте в ній форми вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників.

Львів - мої враження
До Львова ми поїхали класом. Аж двадцять нас було!!! Але де наше не пропадало?!
Коли прибули на вокзал, передзвонили у хостел, де бронювали кімнати. Господиня гостинно підказала, як добратись до хостелу, потім більш детально розповіла на що варто зверниути увагу під час екскурсії.
Після обіду ми поїхали до центру на площу Ринок. Як же там красиво! Обходили всі вулички, і от перед нами Оперний театр! А поруч - карети, запряжені кіньми, проїхались і оглянули центр. Надзвичайно втомились, але отримали море вражень.
Найбільше нам сподобався музей пива (як не дивно вчительці теж), Львівська майстерня шоколаду та Криївка .
У Майстерні шоколаду враження були яскравішими. Наші очі розбігались, бо кожен не міг вирішити – що ж придбати, що спробувати.... Врешті верш купили всього потрошку, а наступного дня приїхали знову туди і набрали різноманітних шоколадних виробів на сувеніри. Ну і, звичайно, наїлись шоколадних смаколиків!
З Музею пива ми вийшли більш досвідченими школярами нашої школи. Вражені були тим, що за невелику ціну вхідного квитка, ми не роздивились експонати, переглянули невеличкий фільм про виробництво львівського пива, але й скуштували по два келихи найсвітлішого свіжого пива!!!
Запам’яталось, що протягом дня, вулицями міста стояли, ходили живі статуї, пропонуючи світлини на їхньому фоні. Не зважаючи на те, що у Львові дуже багато туристів - місто тихе і спокійне, ніхто нікуди не спішить, скрізь багато зелені. Водії маршруток з щирою посмішкою підказують дорогу!
А ще нас вразило, що скрізь бруківка... Це не звично, але набагато краще ніж асфальт. Не можу пояснити чому...
Двох днів дуже мало, щоб оглянути Львів, але маємо надію, що приїдемо ще не раз і якнайдовше спробуємо побути у цьому чарівному місті України.