Вправа 699 гдз українська мова 11 клас Голуб Горошкіна Новосьолова

Вправа 699

Напишіть рецензію на улюблену українську книжку.
Рецензія на книгу Івана байдака «Тіні наших побачень».
Збірка оповідань Івана Байда «Тіні наших побачень» вперше побачила світ у Харкові, 2017 року, дякуючи видавництву «Vivat». Ця маленька, але така «глибока» книжечка містить в собі 224 сторінки. Ви запитаєте «В чому полягає її глибина?» Відповідь проста: кожна з десяти історій наскрізь пронизана зізнанням автора, глибоким психологізмом та питаннями для роздумів, які постають після прочитання кожного розділу. Хіба автор писав про щось незвичайне? Ні, всі речі – буденність, але Іванові вдалося викликати шквал емоцій та він змусив подивитися на звичні речі іншими очима.
Кожна з частин книги містить в собі маленьке життя, де є початок та завершення історії, де герої постають перед вибором та, у більшості випадків, блукають у своїх суперечностях. Усі хочуть знайти правильне рішення, змінити дорогу там, де це потрібно, аби досягти щастя. Але потрібно також зважати на життєві обставини та людей, вони також залежні від змін. «Не змінюються лише відбитки пальців і група крові, решта підвладна змінам і коригуванням, залежить від пауз, присвячених аналізу…»
Мене неабияк здивувало те, що автор пише кожну історію в різний період часу та зовсім в іншому місті, країні і навіть континенті. Це пов'язано з тим, що Іван Байдак багато подорожував та, можливо надихався усіма подіями, які відбувалися з ним у подорожах.
Усі оповідання не схожі одне на одного, оскільки включають в себе різних героїв. Їх національна належність, погляди на життя та способи прийняття реальності відрізняються одне від одного. Тобіаш хоче стати відомим художником, а молодик хоче скоїти самогубство. Марта продає своє тіло, а інша дівчина, яка говорила про високі матерії, шукає справжнього кохання. Так автор акцентує увагу на тому, що яка б людина не була: доросла чи молода, багата чи бідна, чорно– чи білошкіра, все рівно земні проблеми її не обійдуть стороною. В будь–якому випадку, кожен повинен відчути всю радість та біль кохання. А ось чи гідно він витримає це випробування – не знає ніхто, навіть сама людина.
Як на мене, то майже неможливо визначити лише одну провідну ідею збірки оповідань «Тіні наших побачень». Автор порушує питання, які турбують, змушують аналізувати та думати про них щодня. Я здогадуюсь, що Іван Байдак хотів написати про психологію людських стосунків, спробу віднайти гармонію та усвідомити життєві уроки. І найголовніша мета – аби кожен читач дійшов власних висновків.
Людські стосунки можна досліджувати вічно, і завжди знаходитиметься щось нове. Одне з проявів стосунків – кохання. Ось як автор описує його: «Кохання – це взаємодія феромонів – андростерону в чоловіків та копуліну в жінок. Виникнення цих гормонів спровоковано появою привабливого для тебе об’єкта та геніальною заплутаністю.
Кохання – це вільний прояв акту турботи, спроба зробити життя іншої людини простішим». З одного боку ми бачимо, що ці фрази досить елементарні, але якщо копнути глибше, що ми там знайдемо? Думаю, кожен знайде для себе щось винятково цікаве.
Термін «гармонія» – поєднання частин одного цілого. Але часто такого простого возз’єднання важко досягти. Часто–густо ми стоїмо перед вибором і не можемо прийняти правильне рішення, аби створити ту саму гармонію. Добре, коли цей вибір залежить від нас. Але набагато гірше, коли обирають за нас. Автор писав: «Найгірше опинитися у ситуації, коли обирають між тобою і кимось. Погано навіть не те, що вибір може бути не на твою користь, а те, що вибір існує взагалі».
Мені б хотілося, щоб кожен навчився знаходити гармонію насамперед в собі і своєму житті, тоді й буде можливість робити правильні висновки у кожній ситуації.
Але ще проблема в тому, що життя швидкоплинне. Часто ми марнуємо час на якісь дрібниці, замість того щоб удосконалюватись і насолоджуватись кожною секундою в цьому світі.
Несподіванка «тіней» в тому, що Іван Байдак написав один маленький, але дуже цікавий розділ про себе та своє життя. Він завжди був доволі замкненою особистістю та не ділився своїм життям. Але у розділі «Правила життя» усе навпаки. Він неначе пересилив себе і написав маленьку сповідь, яка стала знахідкою для літературознавців.
Щодо назви, то все просто, автор її обрав через те, що усе в нашому життя має відображення і тінь. Відображення показує все як є насправді, а тінь символізує щось таємниче і приховане. Тінь – це наслідки, які нам потім повертаються.
Моє враження про цю книжку однозначне. Я буду перечитувати її ще багато–багато разів і знаю, що кожного разу буду знаходити щось нове для себе та виписувати вислови у свій записничок. адже книга наповнена безліччю цитат, які на різних етапах життя лунають для нас по–різному, але однаково мудро.
Отже, підсумовуючи вищесказане, можна «завважити», що «Тіні наших побачень» – це феноменально цікаві розповіді, кожна з якої містить в собі зав’язку, основну частину і кінцівку. У кінцівки слугують логічним завершенням всіх мініісторій. За допомогою цієї книги Іван Байдак змусив замислитися над власним життям та розплющити очі на те, на що не хватає сміливості зазвичай.