вправа 38 гдз 11 клас українська мова Ворон Солопенко 2019

 
Вправа 38
 

Прочитайте уривки з текстів. Визначте, які тропи та риторичні фігури в них використано.

І. Боже, які ми були довірливі! (риторичне ствердження) Скільки разів упродовж історії дозволяли себе ошукати! (ритор. стверж.) А на братерську нашу довірливість (епітет) нам відповідали потоптанням Переяславських угод, різаниною в Батурині, підступним зруйнуванням Січі, соловецькими та сибірськими розправами над славними, найбезстрашнішими синами нації... (градація + алюзія). Сучасні реаніматори імперії, наскрізь прогнилої, наскрізь аморальної, (анафора) невже вони й справді розраховують на те, що зранена Чорнобилем Україна (персоніфікація) вже не відчує болю, що з пам’яті народу геть вищезло все,(метафора) чим позначена його страдницька історична дорога? (епітет) (риторич. запитання) Що забули ми і легендарні Крути (метонімія), ці українські Фермопіли (перифраз), і звірства муравйовських банд, і як у сліпій садистській ненависті (епітет) розстрілювали вони наш золотоверхий Київ (епітет + метонімія), будинок та унікальну бібліотеку Грушевського (метонімія), першого Президента Української Народної Республіки, цілячись кронштадтськими снарядами в саму нашу історію (метафора), в саму душу України (метафора)... (інверсія.) (О. Гончар).

ІІ. Боговибрана, благословенна Полтаво! (ритор. оклик)
Уклінно вшановуючи твій ювілей, звіряємося у щирій любові всім обширом і глибінню незрадливого українського серця. 
Історичні заслуги Полтави як осереддя українського непроминущі (перифраз) Ми всі виросли з відчуттям того, що Полтава є столицею класичної української літератури. Полтава - животворна, відновна, торжествувальна, неповторна корона рідного краю (перифраз) - правдивим золотом (епітет) сяє в духовно-інтелектуальному житті нашої країни, живить скарбами рідної землі, гріє душу чарами м’якої вимови, стелиться рушниками мудрих доріг Григорія Сковороди (епітет). (Полтава сяє, живить, гріє душу, стелиться рушниками - персоніфікація)
Полтава, як щира молитва, як материнська пісня, як усміх Наталки і пісня Петра, була, є і буде берегинею українського духу, храмом нашої віри і надії. (Полтава, як - анафора, Полтава буде берегинею... храмом - алегорія)
Полтаво-мати! (ритор.оклик.) Що зростила гроно українських муз (синекдоха), шляхетна панно під вінцем любові, премилостива і всепрощенна добродійко (перифраз), хай не згірчить полин незгоди медів (окиморон + метафора) твоєї доброти і людинолюдства, хай ясніє у віках зоря твоєї краси і мудрості, хай колоситься врожаєм українське поле, нехай вільно плине ріка нашої мови. (метафора)
Гартуймо наш дух і волю до державного життя в Україні! (ритор. оклик) (Л. Мацько).