Т.3.1 вправа 9 гдз 5 клас українська мова Хворостяний Большакова
Тема 3.1. Досліджуємо минуле
Вправа 9
Склади коротку сюжетну історію зі свого життя. Використовуй схему.
Сюжетна історія
Було це минулого літа, у бабусі в селі, куди я вирушав на всі канікули. Адже це таке щастя – зустрітися з вірними друзями, жити за своїм власним розкладом, бути абсолютно некерованим батьківською опікою і нарешті відчути себе вільним!
Одного разу домовилися з друзями піти рано, на світанку на риболовлю. У селі протікає невелика річка. Але вдень там шумно, купаються діти, ґелґотять гуси – риба клює слабо. Риба тишу любить. Та й клює, коли голодна.
Ото ж звечора Тарас і Сашко попередили мене, що місце уже "підкормлене", і що зайдуть за мною о четвертій ранку. Я був щасливий. Підготував усе необхідне: вудочки, запасні крючки, грузики, накопав черв'яків у купі з перегноєм, взяв води, хліба, сала, огірків, помідорів. Справжній рибак! Завів будильник і ліг раніше спати аби не проспати.
Ранок був прохолодним. Почало розвиднятися. Та ми швиденько йшли стежкою, розмовляли, і наперебій будували мрійливі плани на майбутній улов. І ось, нарешті, дісталися до "нашого" місця. Яке рідне і знайоме воно мені. Високий берег, жовтий пісок, стара верба з широким дуплом, куди ми складали завжди свої речі, а внизу низький очерет і широколисте латаття. Тарас розподілив місця, бо він на 2 роки старший, а отже – головний. Ми наділи наживки на гачки, закинули вудочки і стали чекати клювання. У Сашка смикнуло поплавець одразу, він потягнув. Це була маленька рибка – піскар. Тарас згодом теж упіймав – бубиря. А в мене поплавець не ворушився. Я почав відволікатися і дивитися по сторонам. Сидячи на березі річки, цікаво спостерігати, як піднімається сонце. Спочатку воно було червоним, поступово розташувалося вище, його промені почали висвітлювати все навколо. Вдалині видався рибальський човен і я вирішив ловити рибу звідти.
Поки хлопці були зайняті вдалим кльовом, я, не сказавши їм про свій намір, пішов до човна. На дні човна лежало весло. Швидко відв'язавши цей плавзасіб, я веслом відштовхувався від берега і течія тихенько понесла мене до середини. Та не встиг я розібратися з вудочок, як помітив, що човен потихеньку став наповнювати водою. Я висипав черв'яків із баночки у воду і почав черпати нею воду з–під ніг. Все швидше і швидше, а вода все прибувала і прибувала. І ось уже майже до половини бортів дісталася. А течія відносить все далі І далі. Ось тут я вже злякався. Та почав щось голосно кричати друзям про допомогу. Я ж Плавати не вмію, тільки трішечки "по–собачому".
Тарас і Сашко, кинувши вудки, замахали мені руками, гукали, щоб я тримався. І побігли берегом вздовж річки кликати на допомогу. А вода у човні все прибувала, а я ще швидше вичерпував її, прискорювався.
Уже я був увесь мокрий, по пояс у воді, як раптом почув звук моторного човна. А піднявши голову побачив як до мене наближається рятувальна команда – Тараса, Сашко і дядько Петро – начолі.
За дві хвилини я вже сидів поряд із ними і слухав як лаявся дядько, читали нотації друзі про правила поведінки на воді, про те що могло статися, про те, який я бовдур. Хотілося плакати, але я тримався.
В той день рибалити вже більше ніхто не захотів. Пішли додому. І бабусі я нічого не розповів, – Навіщо її хвилювати? Вона ж і так за мене весь час турбується.
Але цей випадок я запам'ятав на все життя. Друзі мої – справжні, рішучі. Я їм дуже вдячний за порятунок. А для себе виніс урок – не знаючи броду – не лізь у воду! Ось така була історія із життя.
теми і вправи поруч