Параграф 20 гдз 7 клас історія України Сорочинська Гісем 2020

 

§ 20. Культура Галицько-Волинської держави


1. Культура Галицько-Волинської держави розвивалась як складова частина культури Русі. Незважаючи на те, що риси культури галицьких і волинських земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними.


2. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. Поширеним було й навчання вдома, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах. У Галицькій і Волинській землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої знання.


3. Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом були об’єднані в єдиний твір. Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літопису Данила Галицького (оповідає про події 1205-1258 рр.) і Волинського літопису (1258-1290 рр.).


4. Серед збережених часом монументальних споруд – Успенський собор у Володимирі-Волинському. Його сучасник – Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.), – зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. У Галичі будували не із цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (XII-XIII ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи. У XIII ст. в Галицько-Волинському князівстві велося активне будівництво міст і фортець. Від кінця XIII ст. на Волині під впливом західноєвропейської оборонної архітектури починається будівництво нового типу оборонних споруд – муровані «башти-стовпи».


6. Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами. При оформленні храмів на Галичині та Волині акцент робився на іконах, які утворювали цілі ансамблі. Ікони, що поширювалися в Галичині та Волині, мали візантійське чи київське походження. Згодом на Волині та Галичині постали власні школи іконопису. Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець XII – початок ХІІІ ст.). До найкращих зразків галицько-волинського живопису цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця Одигітрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок XIV ст.). У Львівському музеї українського мистецтва зберігається одна з перлин галицького іконопису «Юрій Змієборець». Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на XIII ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.).