Параграф 3 гдз 7 клас історія України Сорочинська Гісем 2020

 

§ 3. Виникнення та становлення Русі-України


1. Після смерті Рюрика у 879 р. залишився його малолітній син Ігор, яким опікувався воєвода Олег. У 882 р., зібравши велике військо, Олег вирушив у похід на Київ. Прибувши до Києва, Олег заховав більшість своїх воїнів, а решті наказав удавати купців, які пливуть до Константинополя. Приставши до берега, вони запропонували показати свої товари князеві. Коли на берег вийшов Аскольд, варяги вбили його. Після цього Олег, імовірно, із допомогою знаті захопив владу в Києві. Унаслідок цих подій династія Києвичів припинила своє існування, утвердилася нова – Рюриковичів. Відбулося об’єднання східнослов’янських племен півночі й півдня, розпочалося перетворення Київського князівства на об’єднану державу – Русь-Україну. Своїм стольним градом, «матір’ю містам руським» Олег оголосив Київ.


2. Князь Олег (? - бл. 912), імовірно, правив у 882-912 рр. Послідовно та наполегливо він підкорював східнослов’янські племінні союзи, розширюючи межі Русі-України. Князь Олег правив Руссю за допомогою варязької дружини, яка виконувала доручення князя, чинила суд на місцях і збирала данину. Варяги збирали данину в найпримітивнішій і насильницькій формі – полюддя. Полюддя – збирання князем із дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.


3. Князь Олег – найбільш легендарна і загадкова особа серед наших князів. Обставини загибелі Олега суперечливі та не до кінця ясні. «Повість минулих літ» відносить смерть Олега до 912 року. Там наведено і відому версію про смерть князя від укусу змії. У норвезькому епосі є сага про Орвара-Одда, якому чаклунка пророкувала смерть від коня. Взагалі смерть від власного коня, з черепа якого виповзає гадюка, і понуре віщунство співзвучні з мотивом відплати, з мотивом (однаково страшним як для вікінгів, так і для слов'ян, що поклонялися Перуну-Одіну) смерті від власного меча.


5. Найбільш важливими для подальшого розвитку Русі були військові експедиції на Візантію в 907 та 911 рр. Необхідність здійснення цих походів обумовлювалася тим, що Константинополь був для київських правителів головним центром збуту зібраної з підкорених племен данини. А для цього необхідно було домогтися вигідних умов для таких операцій.