Параграф 8 гдз 7 клас історія України Сорочинська Гісем 2020

 

§ 8. Суспільний, політичний устрій та господарське життя Русі-України наприкінці X – у першій половині XI ст.


2. Наприкінці X – у першій половині XI ст. формою державного правління Київської держави стала монархія з одноосібною владою великого київського князя. Він був головним носієм державної влади, представником Русі на міжнародній арені, а також зосереджував у своїх руках законодавчо-судову, виконавчу і військову владу. Ним установлювалися правові норми.


3. Помісна форма землеволодіння, коли князь надавав землі боярам або дружинникам не в повну власність, а за умови несення служби, на думку деяких дослідників, виникла на Русі з XII ст. Вотчина – феодальна земельна власність, яку можна було вільно передавати в спадок, продавати, дарувати тощо.

4. Наприкінці X – у першій половині XI ст. провідною галуззю господарства Київської держави залишалося, як і раніше, сільське господарство. Особливо великого розвитку досягло землеробство. Успішно розвивалося присадибне тваринництво: на Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі – свиней, коней, кіз, овець. Займалися також і птахівництвом. Серед промислів найпоширенішими були мисливство, рибальство і бортництво. Ремесло розвивалося як у сільській місцевості, так і в містах. Київській державі існувало понад 60 видів ремесел. Важливу роль у господарському розвитку Русі відігравала торгівля. Розвиток торгівлі зумовив пожвавлення грошового обігу. Використовували арабські, візантійські та західноєвропейські монети.


5. Суспільство Київської держави поділялося на панівні й залежні верстви населення. До панівної верстви належали князі, бояри і дружинники, до залежної – міщани, вільні й залежні селяни, дворова челядь (холопи). Найбільшу частину населення становили смерди – особисто вільні селяни-общинники, що мали власне господарство, земельні наділи й сплачували данину князю. Тимчасово залежними селянами були закупи і рядовичі. Зовсім безправною була дворова челядь і холопи. У складі міщан переважну більшість становили вільні ремісники і торговці, які сплачували податки і виконували повинності на користь міст.

6. Міста виникали здебільшого на основі племінних центрів – городищ. За сприятливих політичних та господарських обставин укріплені поселення – центри державної влади - набували значення осередків ремесла й торгівлі, ставали центрами відправлення релігійних культів і місцем оборони від нападників. Великі міста складалися зазвичай з трьох частин. Перша - це дитинець, найстаріша частина міста, фортеця, укріплена стінами, валами й ровами. Нижче дитинця простягався поділ. Саме тут мешкали ремісники та купці, тут був торговий майдан, численні церкви й монастирі. Поза міськими укріпленнями розташовувалися передмістя – сторони, або кінці. Їх заселяли ремісники певної спеціальності.


7. Спершу в обігу в руських землях були карбовані гроші інших держав – здебільшого арабські срібні монети дирхеми. Перший почав карбувати златники й срібляники Володимир Великий. Згодом й інші князі карбували монети. Проте всі ці монети не відіграли особливої ролі в господарському житті Русі. Від середини 11 ст. набули поширення гроші у вигляді зливків срібла усталеної маси та форми – гривні.