Параграф 78 гдз 7 клас українська мова Семеног Калинич Дятленко
§ 78
1. Відгадай загадку.
Я важливий, що й казати, можу вміло пов'язати Однорідні члени чинно, складних речень теж частини.
Відгадка: сполучник.
2. Б. Виконуймо завдання
• Запиши епіграф у зошит.
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить.
Дивнії перли виносить.
• Яку роль у реченні виконує виокремлений півжирним шрифтом сполучник?
Сполучник хоч допустовий, у складнопідрядному реченні вжити, сполучає допустове підрядне речення з головним.
4. Гра «Хто швидше». Розподіли сполучники за групами:
• Склади і запиши 3-4 речення на тему «Українська книга як елемент культури». Підкресли сполучники, до якого виду за будовою і походженням вони належать?
Українська книга – це скарб, який навчає нас берегти рідну землю і шанувати пам'ять про своїх предків. Кожна книга – це не просто сукупність знаків і джерело інформації, а й естетичний об'єкт і неоцінимий друг людини. Українська книга навчає нас рідної мови та народної мудрості.
6. Уяви ситуацію Молодший братик / сестричка просить розповісти, про і те, як працювати з навчальною книгою. Склади пам'ятку (4-5 пунктів) «Як працювати із навчальною книгою». Використай нижче поданий текст.
Як працювати із навчальною книгою.
1. Розглянь добре титульну сторінку – хто автор, як називається книга, рік видання.
2. Прочитай передмову або вступ.
3. Під час читання чи вивчення завдань у розділі вдумливо стався до слів і словосполучень, які виділені іншим шрифтом.
4. Якщо зустрічаються незрозумілі слова, звернися до енциклопедії.
7. Увідповідни частини висловів і пиши їх. Підкресли сполучники.
1 Золото добувають із землі, – Б а знання – із книги.
2 У домі без книги, – А як без вікон, темно.
3 Книга мала, – Ґ та серцю люба.
4 Розум без книги, – В що птах без крил.
5 Книжка – маленьке віконце, – Г а через нього увесь світ видно.
• Запиши речення. Над кожним словом надпиши назву частини мови.
1. Золото (імен.) добувають (дієсл.) із (приймен.) землі (імен.), а (сполучн.) знання (імен.) із (приймен.) книги (імен.).
2. У (приймен.) долі (імен.) без (приймен.) книги (імен.), як (сполуч.) без (приймен.) вікон (імен.) темно (прислівн.).
3. Книга (імен.) мала (прикметн.) та (сполучн.) серцю (імен.) люба (прикметн.).
4. Розум (імен.) без (приймен.) книги (імен.), що (сполучн.) птах (імен.) без (приймен.) крил (імен.).
5. Книжка (імен.) – маленьке (прикметн.) віконце (імен.), а (сполуч.) через (приймен.) нього (займен.) світ (імен.) видно (прислівн.).
Прислів’я (імен.) про (приймен.) книги (імен.) заохочують (дієсл.) нас (займен.) читати, вивчати, дізнаватися (неозначена форма дієслова) щось (займен.) нове (прикметн.) та (сполучн.) цікаве (прикметн.).
8. • Використовуючи сполучники і, та, склади й запиши два речення, виконай синтаксичний розбір одного з них.
Біліють своїм святковим вбранням вишеньки і яблуньки, грушки і сливки, неначе наречені.
10. «Ти зможеш!». Виконай завдання на вибір.
2. Склади казку про / й Та. Запропонуй назву. Творчо використай матеріал вправи 8.
Казка «Як сполучники І й Та не змогли посваритися»
У країні Рідна Мова на одній із вулиць «Службові Слова» жили собі сполучники. Це був досить дружелюбний народ, тому легко і дружно співіснували вони з прийменниками та частками.
Але одного разу всі сусіди стали свідками суперечки двох єднальних сполучників І й Та. Чомусь Та, задерши носа, оголосив: «Я важливіший єднальний сполучник ніж І, тому що я складаюся із двох букв, а ти І лише із однієї букви! Ось!»
Мене вживають здебільшого у межах речення, я поєдную однорідні члени. Моя основна властивість – тісно сполучати, зокрема, близькоспоріднені стани та явища. Наприклад: гримить та блискає, вітряно та холодно, батько та мати.
Але сполучник І хоч і складався з однієї букви, не хотів сваритися з Та, бо вважав його одним із найближчих своїх друзів.
Тому він підійшов до Та і промовив: – «Дорогий друже, ми з тобою давно живемо поряд, працюємо разом, маємо одну професію – «єднальний сполучники». Я завжди приходжу тобі на допомогу, можу підмінити тебе, бо маю ширший спектр використання: сполучаю дальші й тісніше поняття, особливо складносурядних реченнях. А от ти не завжди можеш мене підмінити. «Згоден?»
– «Згоден»,– сказав сполучник Та.
Тут усі інші сполучники, що слухали розмову заплескали в долоні і закричали: «Віват! Віват! Хай завжди живуть у дружбі і злагоді єднальні сполучники І й Та.».
З тих пір вони так і живуть, замінюючи один одного.
параграфи поруч
