Параграф 16 гдз 7 клас всесвітня історія Гісем Мартинюк 2020

 

§ 16. Християнська церква в XI-XV ст.


Запитання та завдання

2. Чому вчення Томи Аквінського стало офіційним для католицької церкви?

Вершиною середньовічної схоластики стала діяльність Томи Аквінського (1225-1274 рр.). Головна праця Томи Аквінського «Сума богослов’я» об’єднала всі тодішні уявлення про Бога й людину. Кожен розділ твору містить обговорення якої-небудь філософської думки, її спростування та висновок, який автор вважає правильним. Вчення, розроблене Томою Аквінським, отримало назву томізм. Згодом томізм став офіційним вченням католицької церкви, оскільки містив декілька «доказів» існування Бога.

3. Назвіть основні рухи єретиків Середньовіччя. Якими були причини виникнення єресей і появи єретиків?

Однією з головних турбот людей Середньовіччя було питання про спасіння душі. Проте люди бачили, що церква, проповідуючи покірність і відмову від земних благ, накопичила значні багатства й отримала величезну політичну владу. У середовищі ремісників, купців, рицарів, простих священників і ченців, інколи навіть знаті час від часу з’являлися люди, які замислювалися над суперечностями між євангельським ученням і тим, що вони спостерігали в житті. Отже, єретиками ставали люди, які сумнівалися, що прийняте вчення церкви спроможне врятувати їхню душу, а також ті, хто прагнув більш справедливого соціального устрою.
Однією з найбільш відомих і поширених єресей було вчення катарів («чистих»), яких ще називали альбігойцями (за назвою міста Альбі – центру поширення єресі).
Приблизно в той самий час виникла інша єресь – вчення вальденсів. Легендарний засновник вчення П’єр Вальдо
Катари та вальденси заперечували необхідність існування церковної ієрархії та закликали до створення релігійних громад, що існували за часів Христа і його учнів-апостолів. Заклик до створення «бідної церкви» був близький тим, хто прагнув «дешевої» церкви й незалежності від пап.


4. Якими були причини й наслідки Альбігойських війн?

Хрестові походи проти єретиків на півдні Франції дістали назву Альбігойських війн (1209-1229 рр.). Християнське воїнство «вогнем і мечем» пройшлося багатими провінціями півдня. Альбігойці чинили відчайдушний опір, але зрештою були винищені. Ця перемога над єрессю сприяла об’єднанню Франції, але водночас призвела до розорення та знищення міст, убивства тисяч жителів.


5. Чому виникли жебрущі ордени? Які жебрущі ордени були створені в Західній Європі?

Найвідомішим діячем, що виступав за оновлення християнства, був Франциск Ассизький (1182-1226 рр.). Завдяки його діяльності проповідь набула особливого значення, а він став одним із засновників нових організацій християн – жебрущих орденів. Із часом у Франциска з’явилися послідовники, із яких згодом і виник чернечий Орден францисканців. Вони створили новий вид чернецтва. Францисканці жили в євангельській бідності, не усамітнювалися в тиші за стінами монастирів, а йшли до людей і несли Слово Боже. Ченці-жебраки швидко здобули авторитет серед простого населення. Одночасно із францисканцями виник орден Святого Домініка. Його засновник чернець Домінік (1170-1221 рр.) своїми проповідями намагався боротися проти ідей єретиків-альбігойців.


6. Що таке інквізиція? Із якою метою вона була створена?

Інквізиція (від латин. inquisitio – розслідування) – церковний суд.
Особливий церковний суд католицької церкви під назвою «інквізиція» був створений у 1215 р. Папою Інокентієм III. Основним завданням інквізиції було визначення, чи є обвинувачений винним у єресі. Інквізиторам дозволялося застосовувати тортури, щоб домогтися від єретиків визнання в найстрашніших гріхах, після чого їх привселюдно спалювали на багатті.

7. Що таке «велика схизма»? Якими були її причини та наслідки?

Через «авіньйонський полон» пап (1309-1377 рр.) розпочався поступовий занепад папства. За відсутності пап занепадав і Рим. У місті точилася боротьба за владу. Згодом Папа Григорій XІ повернув папський престол до Рима, однак невдовзі помер. Його наступником став Урбан VI. Він настільки зловживав владою, що кардинали скинули його, а новим Папою обрали Климента VII. Проте Урбан VI відмовився підкоритися, через що на папському престолі опинилося два папи: один був у Римі, інший – в Авіньйоні. Обидва папи відлучили один одного від церкви. Почалися непорозуміння й на інших рівнях: на одну церковну посаду претендувало по два священники. Ніхто не знав, який папа справжній, і, відповідно, хто мав претендувати на посади єпископа тощо. Розкол католицької церкви дістав назву «велика схизма» (1378-1417 рр.).