сторінка 185 гдз 8 клас українська література Слоньовська 2021
Відповідь:
Діалог із текстом
1. Чому Славкові дуже хотілося бути схожим на свого тренера? Опишіть першу зустріч і їхнє знайомство. Що саме Славкові подобалося на перших тренуваннях, а що він вважав даремним марнуванням часу? Чи поділяєте ви його думку?
Тренер ніколи не піддається заради того, щоб потішити слабшого суперника, – виграшу не буде, аж поки учень, як рівний, не переможе свого вчителя. Славко прийшов подивитися на бій, мабуть, через погляд Славка та його чітку відповідь без вагань, тренер все ж таки взяв хлопця у команду., про що не пожалів. Перший урок був випробуванням для хлопця, якому раптом стало трохи нудно. «Ну, все зрозуміло, шпагу треба знати, але я хочу стати на доріжку: випад, так, ще, укол – є! Оце інша річ! А латати костюм – нехай вчать у кравецькій майстерні...» І все-таки він знову прийшов… За якихось пів року тренувань про Беркуту говорили, що він найздібніший учень Андрія Степановича. Хлопець хотів швидко все знати, але через тонкощі пізнається вся майстерність.
2. Які слова запали Беркуті в душу? Чи погоджуєтеся ви, що вчитель і учні, тренер і його підопічні – нерозривне ціле? Чому на плечах старших лежить відповідальність за молодших?
Так – це всі одна команда, кожен член відповідає за всіх. Бо старші мають більше досвіду і повинні попереджати, наставляти молодших, тому і відповідають за них.
3. З якої причини Славко запізнився в театр, незважаючи на те, що хлопець щодуху поспішав? Чи визнала б Лілі таку причину серйозною?
Швиденько вмився у душовій і так хапався, натягаючи сорочку, що навіть забув її вивернути. Добігши до театру, я побачив, що з тих великих бічних дверей, звідки звичайно виходять артисти, вийшла на вулицю Лілі з мамою і батьком. І з високим хлопцем,– я його упізнав одразу. Це був Юлько. Лілі щось говорила,– я не чув, а тільки бачив, як вона розводила руками, спинялася щомиті, вони йшли й далі всі разом, і Юлько слухав, що говорила Лілі,– він схилявся трохи, щоб краще почути її слова. Але для Славки ця причина була вагомою, він не чув про що говорили Юлько з Лілі, а тому уява могла намалювати будь – що. Хлопець просто приревнував, тому не підійшов. Це серйозна причина, але не обдумана.
4. Які почуття охопили Беркуту, коли він зрозумів, що квапився марно? Що б ви зробили на місці Славка: те саме, що й Беркута? Підійшли б до Лілі, привітали з успіхом і пояснили свою відсутність?
Думаю, що Беркуту охопив розпач та невпевненість, тому він так і повівся. Славко бачив, як суперник в’ється коло Лілі, не наважився відстояти себе. У спорті-відважний, у коханні-боязуз.
5. ому Беркута не пояснив Лілі причину своєї відсутності в театрі навіть наступного дня?
Хлопець не насмілився це зробити. «Коли б хоч Лілі сама запитала, якось би пояснив, а вона не питала. Я навіть думав: може, Лілі й не помітила, що я не дивився виставу, нащо ж тоді ні сіло ні впало вискакувати: «Вибач мені, Лілі».
6. Якою поставала Лілі Теслюк в уяві закоханого в неї Славка Беркути?
Уявляю собі, як Лілі виходить на сцену (у класі про це всі потім говорили), мені здається, що вона була схожа на фею, яка колись приснилася мені, давно-давно. Уся в білому, висока, і чорне волосся на плечах. У Лілі волосся світле, тільки очі чорні. Є така пісенька «Чорні очка, як терен», але мені здається, що коли Лілі виходила на сцену, то була вона вся в білому, із чорним волоссям. Я знаю, що це не так, а от привиджується.
7. Як ви розцінюєте зустріч Лілі з Беркутою на аеродромі? Чому Славко вкотре не зізнався, що насправді дуже квапився, щоб привітати її після театральної вистави, але добіг до театру надто пізно?
– Щасливої дороги! – побажала дівчинка і помахала Славкові рукою, і йому знову стало прикро, що він не розповів, як поспішав тоді до театру. Знову Славко не був рішучим та сміливим.
8. Чим саме карикатура в шкільній стінгазеті обурила Стефка Вуса? Як він розправився з карикатуристом? На чийому боці в такій ситуації ви: на боці «чижика» чи Стефка? Чому?
карикатура в газеті – сидить Стефко за партою, другий рік у п’ятому класі сидить, і вуса в нього довгі, аж до пояса, виросли. Малий кров утирав із носа, але вчительці не скаржився. Той, хто малював карикатуру не дуже був обізнаний по ситуації у домі Стефка. Карикатурист принизив Вуса, за отримав на горіхи. Не суди – да не судим будеш.
9. З якої причини Стефко позаздрив Юлькові? Яка річ для Вуса-молодшого уявилася недосяжною розкішшю?
Зиркнув на Юлькові нові черевики. Вони блищали, як люстерко, і Юлько ступав обережно та гордовито. Він пішов праворуч, а Стефко – ліворуч, заклавши руки до кишень пальта, і на обличчі його була написана зневага до цілого світу, а до Юлькових черевиків чи не найбільша. Хоч, правду кажучи, йому хотілося мати блискучі нові черевики. Тільки така розкіш не входила до найближчих планів Стефкового татуся.
10. Чому Стефко Вус вирішив провідати сороку? Чи сподобалася хлопчикові Надія Григорівна й про що вони розмовляли зі старенькою вчителькою?
Стефко Вус вирішив піти подивитися, чи загоїлося крило в сороки. Спочатку про сороку говорили, потім про кота, а далі стара вчителька запитала, звідки хлопець знає про заслінку від печі. І тоді Стефко розповів про бабу Олену, про холодний потік і співучу липу.
11. Чим старенька вчителька нагадувала Стефкові його покійну бабусю? Що він хотів, але так і не зміг сказати Надії Григорівні?
Надія Григорівна не була схожа на бабу Олену, тільки голос мала такий же тремтливий. «А мене баба кукуликом кликала», – хотів похвалитися Стефко, але стулив губи, соромився таке говорити
12. Що найбільше муляло Славкові після спортивної невдачі?
Фотографія
13. Яку клятву дав собі Беркута? Про що це рішення свідчило?
Славко заховав і вирішив не брати до рук доти, доки сам не відчує, що має на це право. Дав собі слово: через рік увійти до збірної республіки, самому собі поклявся і надумав не порушувати клятву, хоч би чого це йому коштувало.
14. Чому однокласники не дорікали Беркуті поразкою, а висміював його тільки Юлько?
Бо Юлько хотів принизити, завдати болю, підкреслити, що беркута слабак та самовпевнений. Однокласники ж розуміли, що у змаганнях буває всяке. Ніхто від поразки не затрахований.
15. Як ви розцінюєте бій на шпагах між Ващуком і Беркутою? Хто спровокував поєдинок, а кому довелося відповідати за нерівний двобій?
Поєдинок спровокував Ващук, він розізлив беркуту, а Славко не мав права, як спортсмен, відповідати на провокацію.
16. Із якої причини Славкова мама наполягала на тому, щоб син відвідав пораненого однокласника? Чи порозумілися Юлько і Славко? Чому?
З одного боку Славко був винен у пораненні Юлька, тому як порядна людина, смілива та людина, яка вміє відповідати за свої вчинки, Славко повинен сходити до Юлька і поговорити, вибачитися, просто провідати.Але це до хорошого не привзело. Хлопці не порозумілися, але Юлько, нарешті, відкрив своє обличчя зрадника, розповів, як ненавидить Беркуту. А Славко теж мав полегшення, бо зрозумів хто є його друг.
17. Яка замітка в газеті вибила Юлькові землю з-під ніг? Чому? Чи знаєте ви, що таке плагіат? Знайдіть значення цього слова в тлумачному словнику або словнику іншомовних слів.
Про те, що батько Юлька займався плагіатом. Тобто видав чужу роботу за свою. Плагіат – це привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
18. Чому ситуацію з плагіатом у повісті подано так, ніби ніхто з однокласників не дорікає Юлькові вчинком його батька? Більше того, читачам здається, наче ніхто зі школярів чи їхніх батьків не читав тієї газети, у якій плагіатора було розвінчано і поганьблено. А що зробили б ви, якби прочитали в пресі подібне про близького родича свого однокласника?
Юлькові однокласники, можливо, не знали про вчинок батька Юлька, але знав Стефко, який не розповів, не розголосив про це у класі, бо вважав, що за вчинок батька син не відповідає. А от Юлько б скористався б такою нагодою.
19. Чому напередодні змагань у Харкові тренер запропонував Славкові схрестити шпаги особисто з ним? Чи був цей бій для Беркути важким? Прочитайте вголос відповідний уривок.
Славко усміхався радісно – не так легко завдати укол Андрієві Степановичу. Тренер ніколи не піддається заради того, щоб потішити слабшого суперника, – виграшу не буде, аж поки учень, як рівний, не переможе свого вчителя. Тренер хотів особисто бути впевненим у готовності Беркути до змагань.
20. Що ви довідалися про Грицька Лопуха? Як ви думаєте, Лопух – прізвище чи прізвисько? Якщо прізвисько, то на якій рисі підлітка наголошено?
Попід вікнами засвистів Грицько Лопух, біс його зна, яке в нього справжнє прізвище, Лопух та й Лопух. Стефко не відгукнувся – нехай собі забирається куди хоче, не треба Стефкові ані Лопуха, ані когось іншого. Лопух це був місцевий розбишака, який міг побити, взізти у сварку, напитися.
Я вважаю, що це прізвисько, а таке воно тому, що лопух – це недотепа, нетяма, недоумок, дурепа.
21. З якої причини Славко Беркута повернувся зі змагань не лише без кубка, а й навіть без значка? Чи розумів і визнавав причину своєї поразки? Про що це свідчить?
Хлопець програв змагання через свою необачність та самовпевненість. Спочатку не хотів визнавати себе винним, але з часом, проаналізувавши всі за та проти, прийняв до відома.
22. Як ви можете пояснити слова Славка Беркути: «Я ж не паровоз, щоб рівно, як по рейках. Я людина»?
Хлопець вважає себе, що маж право на поразку, але тут він винен сам. Намагається себе виправдати.
23. Чому саме Славко запитав Юлька про його максимальне навантаження? Що хотів почути від колишнього товариша й що почув насправді?
Наскільки хлопець може бути порядною людиною Чи залишилася у нього хоч крапля совісті?
24. Чому Славко Беркута втік після поєдинку з Ващуком у коридор, а згодом узагалі залишив тренування? Чи правильним було його рішення?
Славко вважав себе слабким: Легко говорити про максимальне навантаження, коли все добре. А тут – ледве трапилося таке, за що треба відповідати, – я заховався. Як Комарин?
25. Як поставилися Юлькові батьки до поєдинку на шпагах і поранення сина? Чому Юлько вже не вірив показному обуренню рідного батька? А словам матері? Які висновки зробив для себе?
Юльків тато ходив до Андрія Степановича і до школи приходив, викликали моїх батьків, було всього – і Антон Дмитрович зі мною говорив, і директор, і тато. Врешті погодилися, що трапився прикрий випадок, ніхто й не припускав, аби Славко Беркута міг навмисне поранити свого друга. Юлько не вірив своєму батькові, бо знав, що він здатен, як і матуся, брехати, фальшивити.
26. З якої причини Ващук-молодший вважав, що в житті Беркути все просто, а в нього – складно, бо Юлько – інший і кращий за усіх? Надуманою чи реальною була причина? Доведіть це.
– У тебе все добре, все просто, ти думаєш – два по два – чотири, і ніяких сумнівів, хіба ж неправду я кажу? Багато чого говорив Юлько. Про те, що всі довкола – звичайні, а йому, Юлькові, хочеться тільки незвичайного, бо він і є якраз та людина, якій доступне усе складне. Ми всі думаємо однаково, а він про кожну річ на світі має свою думку. І коли Юлько так говорив, я зрозумів, що хотів йому довести. Але я зовсім не заздрив, слово честі, навіть поняття не маю, як це – заздрити.
27. Як ви розцінюєте життєву позицію Лілі Теслюк, яка сказала Юлькові правду в вічі? Прочитайте відповідний уривок вголос. Чому письменниця наголошує, що «Лілі не хоче удавати»?
Лілі сказала правду, бо сама не любила брехати, і покривати таких,я к Юлько не мала наміру.
28. Стефко Вус не любить свого тата, Славко Беркута гордиться своїм батьком. А як ставиться до батька Юлько Ващук на початку твору й після звинувачення в літературній крадіжці? Прочитайте уривок повісті від слів «Навіщо ти так зробив, тату?..» до кінця абзацу. Чи правильну позицію обрав Юлько? Чому? Чи зміг би так само думати Славко Беркута або Стефко Вус, якби їм довелося щось подібне пережити й робити вибір між рідною людиною і думкою свого оточення?
Юлько на початку твору пишається своїм батьком, бере його позицію, навіть копіює. Але після того, як пройшло звинувачення у крадіжці, Юлько змінив своє ставлення – його батько крадій! Ганьба, він не хоче бути сином Ващука. Я вважаю, що син обрав правильну позицію, як до людини, але батько залишиться батьком, пройде час, а любов все ж таки важко викинути зі серця, хоч твій батько не виявися гідною людиною. Про Стефка я впевнена, що хлопець такої ж був би думки про батька. А от Беркута не відмовився від свого батька, бо він сміливіший, думка оточення для нього мало важить. Так було б неприємно, але все можна пережити.
29. Чому вся сім’я Ващука вдає, ніби нічого не сталося? А як, на вашу думку, мали б найрідніші люди реагувати на подібну ганьбу?
У цій родині звикли вдавати ідеальну родину та гарні стосунки, тобто грати на публіку. Чесніть та правда тут не живуть. Тому картина саме така, і вона віддаляє кожного члена родини на багато кілометрів один від одного.
30. Як ви вважаєте, Юлько прагне знайти істину й жити за законами совісті чи лише вдає носія правди?
Якщо Юлько буде жити і далі з батьками, то його кругозір не зміниться, він ще більш навчиться гри у театр.
31. Блискучі Юлькові черевики в сцені зустрічі Ващука і Вуса – це художня деталь, що відіграє важливу роль. Доведіть це, користуючись «Літературознавчим словничком», поданим у розширеному варіанті підручника під QR-кодом, і текстом повісті.
Так, це деталь, яка підкреслює, що родина Ващука заможня, і всі діти можуть увійти до кола друзів Юлька.
Мистецькі діалоги
• Розгляньте картину української художниці Ольги Кваші «Осінь в моєму місті». Як ви думаєте, Львів на цьому полотні змальований із любов’ю і благоговінням чи тільки точно відтворено міську панораму на задньому плані картини і осінню пору – на передньому? Чому ви зробили саме такий висновок? Чи такі ж почуття до Львова леліють у своїх серцях герої повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»? Хто саме? Доведіть свій висновок цитатами з тексту.
Картина змальована з любов’ю до міста Львів. Кожен з героїв твору лілеїть у серці своє місто. Особливо це видно за словами Юлька, його батька, Славка та Лілі. За цитатами героїв можна зробити такий висновок.
– Він (батько Юлька) каже, що вона гармоніює з настроєм міста, із сірим тлом будинків… У таку погоду вони часом ходять на старий Львів. Туди, де вулиця Руська, де рештки оборонних валів і порохова башта.., а в середньовічному дворищі – голова химери з виноградним ґроном у зубах над замурованим входом до виннички;
– «Се же король Данило, князь добрий, хоробрий і мудрий, іже созда городи многі, і украсі є разнолічними красотами...»
– Слухай, Лілі, чи не здається тобі, що тут, на старому місті, не тільки ми ходимо? Наші предки залишилися тут навіки – невидимі, як духи....І попливло місто із схилів Княжої гори, як ріка… У чорні брами на Ринковій площі вступають у дивних шатах горожани. В аптеці у мідному важкому начинні товче сухі зіллиська схожий на ченця аптекар. Вулицею котиться віз із колесами, оббитими залізом. До металевих ободів додумалися тільки в п’ятнадцятому столітті. Першу аптеку відкрили у Львові в сімнадцятому.
– Я думаю, ви не заперечите, якщо я запропоную вам прогулянку до парку. Дерева без листя, як вирізані з чорного картону, скидалися на декорацію, і це було гарно – синє небо, червоне сонце, низьке, велике, ніби наколоте на гостре гілля чорних дерев. Славко залюбки ступав м’якими, вогкими стежками… Ліворуч, на закруті стежки, достеріг Юлька і ще якогось незнайомого високого хлопчака в обтріпаному пальті – навіть зоддалік він виглядав нечесаним і занедбаним. На тлі цього нечупари різко вирізнялася Юлькова модна куртка й начищені до блиску черевики.