сторінка 248 гдз 8 клас українська література Слоньовська 2021

Відповідь:


Діалог із текстом
1. З якої причини Вітькові, коли він ішов на своє перше в житті побачення, здавалося, що Галина хата невблаганно наближається до нього?
Перше побачення – це дуже зворушливо. Кожен з учасників хвилюється, соромиться, не знає, як краще. Тому Вітько так йшов, що не він, а хата йшла. « Кажуть, що на перше побачення летять на крилах кохання, і ще кажуть, що в ту ніч тьохкають соловейки і звабливо сяє красень місяць. Може, воно й так. А тільки Вітька не летів, а ледве ноги тягнув, бо, видно, зовсім відмовили йому крила. І, як на гріх, жодний соловей не тьохкав. Раптом хата з голубими півниками сама починає рухатися йому навстріч. Ні, немає вже назад путі, тільки вперед!.. Ось уже пропливають кущі бузку, посаджені колись руками Галі, ось уже пливуть різьблені ворота, хвіртка...»

2. Чому один із розділів названо «На Голгофу!»? Який натяк для Вітька у цій назві?
Натяк на те, що дуже важко прийняти буває рішення, зізнатися сам на сам про щось, бути відповідальним за свої кроки.

3. Опишіть зовнішність Галі очима закоханого Вітька.
– О! Вже й на нашій вулиці орли літають!.. І Вітька в першу мить зажмурюється од дівочої посмішки. – Добривечір! – гойдається Галя на воротях. – Куди це ви путь-доріженьку тримаєте і які думи оповили ваше ясне чоло?
– Я... е-е... прогулююсь. Свіжим повітрям дихаю.
– А я й не знала, що біля мого двору таке свіженьке повітрячко! О Галько! Та хоч не вбивай хлопця так одразу і так наповал! – А я думала, що ти замість себе Федька пришлеш. Тягнучи ноги, Вітька заходить у двір. Нічого поки що не бачить
– Дихай, орлику, свіженьким повітрям, – ласкаво запрошує Галя. – У дворі воно ще свіжіше. Тільки не стій так рівно, а то мені аж страшно стає. Сідай.

4. З яких переконань Федько добровільно допомагає Вітькові носити воду й рубати дрова? Про що свідчить така його поведінка?
Другові треба допомагати і кохання здобувати, і рятуватися.
Як ти здогадався? – здивувався Вітька. – Бачив учора, що в неї дрова не рубані, – коротко відповів той.

5. Як ви розцінюєте відмову Вітька застукати свого суперника в темному місці й добряче відлупцювати?
Уб’ю! – раптом стис Вітька кулаки. – Кого? – повернувся до нього Федько. – Чи ж винувата дівчина, що ми з тобою такі капловухі вродилися? Ні, коли бить, то, по-моєму, треба Петра. І побити добряче, щоб не посмів до Галі і в двір заходити. – Я готовий! – сказав Вітька, засукуючи рукави. – Він мене запам’ятає! – Можна Петра застукати в темному місці і... – Я не злодій, щоб кидатися до нього вночі, – перебив його Вітька. – Що козак Чапля зробив би своєму супернику-сотнику? – А що б же? – здвигнув Федько плечима. – На герць його викликав. І билися вони на шаблюках! – Оце по-чесному і по-козацькому! – загорівся Вітька… – А коли хочеш і зовсім бути благородним, то бери мене своїм секундантом. – А зброя де? – Ну, шаблюк ми не дістанемо, а самопалів можна. Я ще підчитаю про дуель, і Петрові боком вилізе Галя Козачок!.

6. Хто з друзів більше прагне дуелі: Вітько чи Федько? Доведіть це.
– А що б же? – здвигнув Федько плечима.
– На герць його викликав. І билися вони на шаблюках!
– Оце по-чесному і по-козацькому! – загорівся Вітька…
– А коли хочеш і зовсім бути благородним, то бери мене своїм секундантом


7. З якої причини настрій перед дуеллю у Вітька Горобця і його друга Федька протилежний?
– Е-е... Г-га-а?!. – Вітька закричав і схопився. – Що?.. Га?.. Мене вже убили? – Ще ні, – утішає Федько й оптимістично закінчує, – але можуть... Отож протри очі і ходімо на поле бою… – Який гарний ранок. Як завжди перед смертю... – по-філософському каже Федько.
– Носа не вішай… Коли раптом що... ну, вгепають тебе, всі будуть казать, що він ішов з гордо піднятою головою в свою останню, так сказать, путь! І вони попрямували на поле бою.Вітька Горобець крокує попереду, як і годиться, з гордо піднятою головою, Федько Котигорошко, підтримуючи в пазусі самопал, котиться за ним слідом і важко зітхає. Вітька на ходу роздивляється село і теж зітхає. Гарне ж яке рідне село!.. Надивляється Вітька, може, більше він і не побачить уже Великих Чапель? Федько позад нього шморгає носом. – Ти чого? – не обертаючись, питає Вітька. – Жа-жалко... – пхинькає Федько. – А раптом тебе вгепає Петько? Він такий, що на все здатний… Я збережу про тебе світлу па-пам’ять у серці….
Настрій протилежний, бо не Федько йде битися, а Вітько.

8. Чому бідолашний Юрко погодився бути Петровим секундантом? Як повівся під час дуелі?
Побілілий Юрко, хлопчина років дванадцяти, Петрів сусід, котрий, власне, й пішов у секунданти тому, що винен Петру п’ятнадцять копійок, позеленів, позадкував, а тоді, щось дико вереснувши, чимдуж кинувся тікати до села, тільки штани залопотіли. Ніхто й слова не встиг сказати, як його вже не було…

9. У який момент Петро зрозумів, що дуель – не жарт і не гра? Чи правильно він вчинив?
Стійте! – раптом закричав Петро і теж почав зеленіти. – Хі-хіба це не гра? – А-а, ти думаєш, що я гратися з тобою прийшов? – пирхнув Вітька, витягуючи з коробки сірника. – Думаєш, комедію буду розігрувати? Стій!.. – Вогонь! – крикнув Федько і, впавши на землю, обхопив голову руками. Че-е-ерк!.. Тріснув сірник, спалахнув. Вогник обхопив жовтяву порошину на запалі Вітьчиного самопалу… Вітька звів голову, глянув на Петра і... нікого не побачив. Петро нісся до села в хмарі куряви. Я вважаю, що правильно, бо дуель могла б кожного відправити до лікарні.

10. З якої причини самопал у руках Вітька вибухнув? Чи міг таке передбачати Федько?
– Ну й бабахнуло ж добряче!.. Мабуть, і в селі чули. – Ти насипав пороху більше, ніж треба. – Ну, дві мірки всипав, – похнюпився Федько. – Я хотів, щоб ти переміг. – …Так нечесно, – спльовував Вітька кров. – Могло ж усі зуби повибивати. Федько не думав про безпеку, а думав про перемогу!

11. Як ви вважаєте, чи варто було Вітькові й Федьку взагалі наражати себе й супротивника на смерть, каліцтво або, в кращому випадку, – на великі неприємності?
Цього робити було не можна, запал, зухвалість, бажання перемогти, керувало хлопцями, які начиталися пригодницьких творів, де все закінчується добре.

12. Чому Причепа мав рацію, коли розцінював дуель як небезпечне явище, а заодно – ганьбу й велику неприємність для учасників цього поєдинку й для себе особисто?
До місця дуелі біг чаплівський міліціонер Грицько Причепа, котрий мав вуличне прізвисько Даний Етап, і немилосердно сюрчав. – Федько!.. Щоб твоєї й ноги тут не було! – А ти? – Мені однаково... Щоб дати змогу секундантові втекти, Вітька побіг у протилежний бік, перечепився, впав, а доки зводився, підбіг захеканий Причепа і схопив його за руку. – Та не сюрчіть так дуже, – набурмосився Вітька, – бо мені аж у п’яти шпигає. – Я ось тебе сюркну по потилиці! – важко хекав Причепа. – У Чаплях дуель! Через якесь... дівчисько... Два дурні, не досягши паспортного віку!.. – А ви не смійте згадувати Галю! – наїжачився Вітька. – З мене питайте, я головний зачинщик!.. – Подумати тільки! Вони стрілялися! І де?.. На території моєї дільниці, де навіть самогонників нема! А коли б голову... одірвало? Як би я мав реагувати? Скласти акт про дуель? Прикласти до нього твою дурну голову? Як речовий доказ? – Ну, ведіть уже, чи що, – буркнув Вітька.
Причепа доросла людина, яка розуміє про небезпеку для дуелянтів. Він на ситуацію дивиться не як закоханий та ревнивий, а як відповідальна людина.


13. Як ви розцінюєте те, що Вітько Горобець не дозволяє дільничому негативно висловлюватися про Галю?
Вітько, хоч і винен, він це розуміє, але не дозволяє негативно висловлюватися про його кохання. Хлопця ображає, що Причепа так говорить про його дівчину. Хлопець таким чином намагається захисти честь коханої.

14. Яку роль відіграє пейзаж у епізоді Вітькового шляху на перше побачення?
Пейзаж передає полохливий, невпевнений настрій перед побаченням. Адже не кожного дня у тебе перше побачення.

15. З якою метою автор вводить у твір розповідь про козака Чаплю? Доведіть, що у тексті повісті це вставна частина, яка сюжету не стосується.
Це відставна частина, де козак закохався, освідчився, зазнав прихильність і все втратив через самого себе. Автор вводить Чаплю за приклад та попередження, що кохання повинно бути з обох боків, а купити та догоджанити не вийде, бо то не кохання-використання.


Діалоги текстів
• Уважно прочитайте епіграф до повісті Валентина Чемериса й зіставте слова російського поета Євгена Баратинського про справжні поєдинки того часу з дуеллю Вітька й Петра. Чому таке порівняння викликає у вас іронічну посмішку?
Стрілялись ми… Євген Баратинський Дитяча забава, ревнощі, але так перевіряється любов. Тільки стрілялися наші герої, та не дострілялися. Петро збагнув першим, що кохання перевіряється не так. Іронія в тому, що такі дуелі роблять каліками дуелянтів.