сторінка 48 гдз 8 клас українська література Слоньовська 2021

Відповідь:


Діалог із текстом
1. Пригадайте і розкажіть, чому дитинство Тараса Шевченка було тяжким і нещасливим.
Хлопець народився у кріпаччині, потім втратив матір, мав мачуху, яка любила більше своїх дітей, а не дітей чоловіка., потім помер і батько Тяжка робота у пана Енгельгарда, покарання, наймитування. Мав мету та бажання, але не мав можливості її здійснювати. Залишився недолюбленим сином та братом, бо рідні люди були також кріпаками, працювали тяжко зранку до пізнього вечора на пана.

2. З якою метою пан Енгельгардт вирішив зробити з юного Шевченка власного художника? У яких визнаних митців пензля вчився Т. Шевченко в містах Вільно та Петербург? Чи влаштовував Тараса такий спосіб навчання?
Одного разу Енгельгард вернувшись з «ресурсів» і заставши Шевченка за малюнками, розгнівався на його раз за те, що козачок не зустрів його в сінях, не відчинив дверей, а вдруге за те, що Тарас «міг би спалити не тільки дім, але й місто». І от, перебуваючи в Варшаві, Енгельгардт віддав Шевченка в науку до якогось маляра. Ніхто з біографів не називає нам того маляра кажуть тільки, що він «був таким совісним, що через півроку, прийшовши до Енгельгардта за грішми, повідав йому, як він розуміє Тараса;» себто висловив йому, що у Шевченка вельми видатна кебета малярська. Яко людина практична, Енгельгардт зрозумів і власну користь, якої можна буде йому зажити, коли він матиме з свого крепака доброго портретника. Він, за порадою того маляра, віддав Шевченка в науку до портретника Лампі. «Одначе останній не згодився брати Тараса до себе в дім, а пристав тільки на те, щоб він ходив учитися в майстерню до його».

3. У який спосіб петербурзькі художники вирішили визволити талановитого юнака з кріпацтва? Чому довелося розігрувати картину Карла Брюллова в лотерею?
Долею юного таланта зацікавилися відомі в Петербурзі митці й доклали багато зусиль, щоб викупити Тараса з неволі. Та оскільки пан Енгельгардт вимагав за Шевченка аж 2500 карбованців й художники не змогли зібрати такої великої суми, було вирішено частину грошей заробити, розігравши в лотерею картину відомого живописця. Один із найталановитіших тогочасних художників Карл Брюллов (1799–1852) для цього намалював портрет російського поета Василя Жуковського (1783–1852), особистого придворного вихователя царського престолонаслідника – царевича Олександра. Портрет придбали цариця та її старші діти – Олександр і Марія, виклавши за картину тисячу карбованців. 22 квітня 1838 року Шевченко отримав жадану волю.

4. Сучасна українська дослідниця творчості Кобзаря Оксана Забужко підкреслює: «Шевченка викупили, але не купили». Як ви думаєте, що саме вона має на увазі?
Я вважаю, що купують на базарі, коли вперше знайомляться з товаром, а Шевченка вже знали, його талантом пишалися, його хотіли бачити, говорити, і тому викупили, а не купили.

5. Чому, навчаючись в Академії мистецтв, Тарас Григорович усе частіше вкладав розум і душу в написання віршів, хоч мав би присвятити себе живопису?
У січні 1839 р. Т.Г. Шевченка зарахували пансіонером Товариства заохочення художників, а згодом, у квітні, нагородили срібною медаллю 2-го ступеня за малюнок з натури. 1840 року його було нагороджено срібною медаллю 2-го ступеня за першу картину олійними фарбами "Хлопчик-жебрак дає хліб собаці". У цей період життя митця захоплює і літературна творчість. Проте несподівано навіть для себе самого Тарас відчув, що його дедалі більше приваблюють не фарби й полотно, а поетичне слово. Юнак натхненно писав вірші, при цьому добре усвідомлюючи, що ні багатства, ні слави вони йому не принесуть. Швидше, навпаки, повністю поламають кар’єру художника й завдадуть чимало клопотів, адже пізніше зробив такий запис у щоденнику: «І що ж я робив? Чим займався в цьому святилищі? Дивно подумати. Я займався тоді створенням малоросійських віршів, які потім упали таким страшним тягарем на мою убогу душу…»

6. Які книжки молодого Т. Шевченка вийшли друком у Петербурзі й одразу ж принесли їхньому авторові велику славу?
У 1840 році в Петербурзі вийшла перша збірка поезій Тараса Шевченка «Кобзар», у якій було вісім творів: «Думи мої, думи мої...», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Нащо мені чорні брови», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

7. Про що свідчили назви поезій, які ввійшли до першого Шевченкового «Кобзаря»? Які з цих віршів ви вже вивчали на уроках української літератури?
У цих назвах цих віршів яскраво виявилося велике зацікавлення Шевченком козацькою старовиною, видатними постатями української історії, співчуття жіночій долі, дитячий. Вивчили на уроках: «Думи мої, думи мої...», «Перебендя», «Іван Підкова».

8. Коли відбувся перший приїзд Шевченка в Україну? Як ви розумієте його висновок про цю поїздку: «Скрізь був і скрізь плакав»? Яких висновків дійшов поет після поїздки? Які думки почали тривожити Тарасове серце? Чому вони вважалися крамольними?
Улітку 1843 року на короткий час поет приїхав в Україну, якої не бачив майже п’ятнадцять років. Тарас Григорович не міг не розуміти, що Україна стогне в ярмі панщини, руйнуються й навіки зникають останні сліди козацької вольниці. Поет розумів, що винуватцями є російські царі й самодержавна політика! Говорити про це не можна, але відмовитися від найвищого призначення – будителя й пророка рідного народу – не зміг.

9. З якою метою Тарас Григорович відвідав Україну вдруге? Чи планував Т. Шевченко повертатися до Петербурга? Чому? З ким із молодих українських інтелігентів він заприятелював під час свого другого приїзду в Україну?
Навесні 1845 року Тарас Григорович знову прибув на споконвічні українські терени.Це буда друга подорож на Україну. До Петербурга митець уже повертатися не хоче. Він планує влаштуватися на роботу викладачем образотворчого мистецтва в Київському університеті. Водночас Шевченко підтримує приязні стосунки з відомими українцями – письменником Пантелеймоном Кулішем (1819–1897), письменником та істориком Миколою Костомаровим.

10. Який альбом вирішив створити Тарас Григорович? На чому саме наголошувала назва цього альбому?
Він задумав створити альбом «Живописна Україна», тож змальовував уцілілі історичні й архітектурні пам’ятки. Назва говорила про те, що Україна не тільки красива країна з квітучими садочками, широкими полями, зеленими луками, бурними річками, але й народ живе у ній такий же гарний, чарівний, красивий душею, чистий серцем, добрий на вчинки.

11. Чому думки Пантелеймона Куліша й Миколи Костомарова про щасливу й вільну Україну були близькими Шевченковій мрії про майбутнє рідного краю?
Куліш та Костомаров була активними діячами Кирило-Мефодіївського братства це – політична організація, що спиралася на традиції українського визвольного та автономістського руху, у будинку Костомарова збиралася патріотично налаштована молодь, яка обговорювала скасування кріпаччини. Вільна держава – мрія про майбутнє не тільки Т. Шевченка.

12. Коли й де заарештували Тараса Григоровича російські жандарми? Чи передбачав поет, що покарати його можуть насамперед за літературну творчість? На основі яких фактів ви зробили такий висновок? Як поводився поет на допитах у Петербурзі?
Шевченка заарештували на Дніпрі, коли він поспішав на весілля до М. Костомарова, у якого мав бути старшим боярином. Митець спробував викинути у воду рукописи поетичних творів, але жандарм помітив це й долучив крамольні віршовані рядки до кримінальної справи про таємну організацію «Кирило-Мефодіївське братство». Усіх учасників організації, і насамперед Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша й Тараса Шевченка, було відправлено в Петербург, де у квітні–травні 1847 року тривало слідство. Ув’язнений Тарас Григорович на допитах тримався гідно, захищав побратимів, не заперечував своєї любові до України та поетизації доби козаччини у власній творчості.

13. Розкажіть про час і місце створення Шевченкового поетичного цикл «В казематі». Яку оцінку віршам цього циклу дав Іван Франко?
У Петропавловській фортеці Тарас Шевченко не припиняв писати вірші. Тут народився цикл «В казематі», який Кобзар записав на аркуші тонкого паперу й зумів надійно заховати, а на засланні переписав тюремні вірші у свою першу «захалявну» «Малу книжку». Недарма Іван Франко називав твори цього циклу «перлинами найчистішої поезії».

14. Де саме відбував заслання Кобзар? Скільки років воно тривало?
Поета відправляли в орські степи солдатом «до вислуги», тобто до отримання найнижчого офіцерського чину, але оскільки такого звання Шевченкові уряд ніколи б не надав, нібито недовічне судове покарання насправді означало солдатчину до скону. За вісім днів, насмерть загнавши одного поштового коня, царські посіпаки доставили Тараса Шевченка з Петербурга до Оренбурга, подолавши страшну, як на ті часи, відстань – 2110 верст. Ще 265 верст з Оренбурга в Орськ ув’язнений долав п’ять днів.
Почалися безконечно довгі десять років страшної неволі й солдатської муштри.

15. Як цар Микола І ускладнив становище митця під час заслання? Що саме про це сказав Т. Шевченко?
Цар Микола І на тексті вироку власноручно заборонив Шевченкові не тільки писати, а й малювати. Для талановитої людини така заборона означала втрату таланту. Тож не дивно, що Тарас Григорович так схарактеризував винесене йому покарання: «Трибунал під приводом самого сатани не спромігся б виректи такого холодного нелюдського присуду».

16. Чому ніхто з друзів нічим суттєво не міг полегшити тяжку долю Шевченка на засланні?
Княжні Варварі Рєпніній навіть заявили, що її примусово пострижуть у монахині, якщо обізветься до ув’язненого ще хоч одним словом. Коли начальство наважувалося подавати кандидатуру Тараса Григоровича для надання найнижчого офіцерського звання, з Петербурга завжди приходила відмова. Царський уряд пильно відслідковував, хто робив спроби листування з опальним поетом, жандарми залякували справжніх друзів Шевченка.

17. Коли Тарас Григорович повернувся з орських степів до Петербурга? Чим займався в останні роки свого життя?
Після багатьох митарств уже звільненому, але ще не зрівняному в правах із пересічними громадянами поетові з 1858 року дозволили проживати в Петербурзі. Академія мистецтв виділила Шевченкові дві кімнатки, де він із запалом узявся виготовляти гравюри. Ніби надолужуючи втрачене, натхненно готував нове видання «Кобзаря», укладав «Буквар» для дорослих неграмотних земляків. І в останні роки життя геній знову мав величезну популярність і шану не тільки серед освічених людей російської столиці.

18. Що стало причиною передчасної смерті Т. Шевченка? Де поховали його в Петербурзі й чому друзі одразу ж почали клопотатися про перепоховання праху поета? Чому це стало великою подією для всіх свідомих українців?
Хвороби докучали Шевченкові, граверне мистецтво випарами кислот підточувало хворі легені й серце. Але найбільше добивало Тараса Григоровича те, що царський указ про ліквідацію кріпацтва Олександр ІІ ніяк не оприлюднював, а Україна стогнала в ярмі панщини. Навіть рясні привітання з днем народження не тішили поета. Усіх гостей він зустрічав неодмінним запитанням: чи надрукували вже в газетах царський маніфест про скасування панщини?
Поховали Кобзаря на Смоленському кладовищі в Петербурзі, але друзі зробили все, щоб уже у квітні отримати дозвіл на перевезення тіла Шевченка в Україну, і наприкінці травня прах великого поета рушив у рідний край.
Коли почалася споконвічна українська земля, Пантелеймон Куліш покрив труну козацькою китайкою, люди взяли домовину на плечі й, заспівавши «Козака несуть і коня ведуть», рушили до Києва. Спочатку планували поховати українського національного генія на Аскольдовій горі, однак, щоб якнайточніше виконати його заповіт, обрали місцем поховання Кобзаря Чернечу гору в Каневі.

19. Чи доводилося вам особисто відвідувати могилу Т. Шевченка в Каневі? Якщо так, то яке ваше враження від цього священного місця?
Так. Ця гора – одна з найвищих у Каневі. Вона являє собою заокруглений прибережний виступ з дуже крутими схилами між двома ярами – Меланчиним потоком і Крутим ярком, який відмежовує гору зі сходу. З північного сходу і з півночі гора межує з Дніпровою долиною, а на півдні вона переходить в тилову гору, яка двома пагорбами підноситься значно вище Тарасової і огороджується з півдня правим відгалуженням яру Меланчиного потоку Гнила Круча і на північному схилі закінчується крутими порізаними схилами. Коли дивишся на монумент, то можна уявити його вдачу поета: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю, відчувається дух націоналізму та патріотизму, який пройняє тебе наскрізь. Тарас пристально, але привітливо дивиться на тебе з висоти польоту птаха, і ти розумієш, що він для кожного з нас виборював волю, незалежність, мир. На цьому священному місті виникає не лише почуття поваги, пошани, але почуття гордості за Україну, за себе, бо ми є нащадками Кобзаря.

Діалоги текстів
1. Уважно прочитайте і прокоментуйте уривок зі статті Івана Франка «Присвята», пригадавши відповідні факти з життя і творчості Т. Шевченка. Які слова Івана Франка вам найбільше запали в душу й чому? Чому стаття Івана Франка має назву «Присвята»? Як у ній висловився Іван Якович про Шевченкову долю і його безсмертя у віках? Прочитайте відповідні рядки вголос і прокоментуйте їхній зміст.
Мені найбільше впали в душу такі слова Франка: Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Чому саме ці слова? Тому що вони є пророцтвом для нашого народу, яке здійснюється, наближаючи перемогу. Стаття Франка має таку назву, бо присвячена Т. Шевченко. Літературний термін «присвята» – напис перед основним текстом видання, в якому автор повідомляє про те, кому він присвячує свій твір і часто чому він це робить. Шевченко безсмертний у віках, бо його голос піднімає і зараз на боротьбу український народ проти поневолювачів та загарбників, підносить бойовий дух, будить патріотизм та національну свідомість у серцях українців. Змушує ворогів трепетати, відступати, тікати з нашої землі.

Мистецькі діалоги
1. Уважно розгляньте автопортрет Т. Шевченка (с. 46). Які риси обличчя свідчать про красу й великий розум цієї людини?
Про красу та великий розум Шевченка свідчать перед усім розумні, сповнені розуму, горя, розпачу та докори, але нескорені очі Тараса. Ще увагу привертають насуплені у задумі брови, широкий, трохи випуклий лоб, під вусами губи, які зціплені, щоб не бачили вороги, що вони тремтять від ненависті до ворога та болю за майбутнє України.

2. Прочитайте вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...» (з циклу «В казематі») й порівняйте його з ілюстрацією до цієї поезії сучасного українського художника Івана Марчука, який своїм картинам переважно назви не дає. Що спільного, а в чому суттєва відмінність між змістом словесного й малярського малюнка? З якої причини навіть за явних ознак бідування господарів, чиє житло змалював художник в оточенні рясно розквітлого вишневого саду, картина Івана Марчука несе красу і впевненість у доброму завтрашньому дні для України?
На картині зображена втомлена мати, біля якої сплять тихо діти. А поруч них є ще одне обличчя жінки. Що я думаю з цього приводу? Мати та діти сплять, але на обличчі дітей є посмішка, ледь помітна, але є. Це каже про те, що вони не голодні, бо голодні не спали б так солодко, і день завтрашній для них настане, прийде воля та спокій у життя. Адже, обличчя жінки, яке присутнє поруч, у верховітті дерева, то є доля, доля України, Мати Божа, яка чує молитви, бачить бідкання свого народу, посилає захисників, а значить прийде час свободи, впевненості у дні завтрашньому.

3. Розгляньте ще одну картину Івана Марчука, на якій художник зобразив поета в оточенні його літературних героїв. Якими словами Тараса Шевченка ви можете передати враження Кобзаря від становища земляків під час його першої подорожі Україною?
Грізно, з болем та розпачем у серці, дивиться поет навколо. Споглядає на своїх земляків, ледь стримує сльози, що душать, мов каміння. Зсунуті брови на обличчі, очі, сповнені суму та люті, граючі щелепи. Так би і притулив, обійняв кожного, приголубив, і вони теж тягнуться до нього, такі невидимі, і такі рідні: чоловіки, жінки, дівчата, хлопці, діти…

4. Роздивіться світлину, зроблену під час перепоховання Кобзаря (с. 48). Що ви можете сказати про людей біля домовини Т. Шевченка, їхній настрій, належність до різних соціальних груп, віку? Пригадайте слова П. Куліша над труною Тараса Григоровича в Петербурзі: «Нема з нас нікого, достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому й відкрилася». Чи відбиває світлина розуміння українцями цих слів?
Дійсно, П. Куліш був правий, коли казав, немає достойного проректи рідне слово над домовиною Шевченка, бо вся сила і вся краса нашої мови тільки Тарасу відкрилася На світлині зафільмовано море людей будь – якого віку: старі, дорослі, діти, бо всі прийшли вшанувати пам’ять Кобзаря. Всі вони у тихий задумі стоять мовчазно. Їхні обличчя не випромінюють ані радість, ані посмішку, а лише сум, скорботу, жаль, і очі блищать від сліз.

5. Перед вами – ескіз вітража, створеного відомими українськими художниками Опанасом Заливахою, Аллою Горською, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко в 1964 році для Київського університету. Вітраж було знищено напередодні презентації за вказівкою київських чиновників. Як ви думаєте, щó саме налякало їх у цій геніальній роботі: гнівний Тарас Шевченко й заплакана Україна-мати на його грудях, слова поета про рабів, розміщені над центральним зображенням, а отже, натяк на безправність українського народу в часи СРСР, високо піднята книжка в лівій руці поета як неодмінне торжество розуму й світла, домінування жовто-синьої гами на той час забороненого національного українського прапора на бічних картинах?
Чиновників насторожило те, що народ зможе пробудитися, прозріє, отямитися і покотиться Києвом бунт, який зможе підхопити вся Україна і скине нація українців тягар Росії, бо настільки яскравою була картина поневолення України у радянський час, а через заборонені кольори передано біль, безправ’я, стогін народу, книжка у руках генія-натяк на заборону мови, що є розумом та світлом.