Параграф 14 гдз 8 клас всесвітня історія Сорочинська 2021

 

§ 14. Османська імперія

Запитання та завдання

І.

 1. Через те, що він впорядкував закони держави.

 2. Було проведено військову (яничари – професійні воїни з вогнепальною зброєю, котрі отримували платню від держави) та податкову реформи (від кожного селянського двору вимагали один військовий податок (аваріз), який мав сплачуватися сріблом.).

 3. Внаслідок військових невдач і поразок, останньою з яких стало 12 вересня 1683 р. коли османську армію вщент розбили об’єднані сили Священної Римської імперії, Саксонії, Баварії, а також поляків та козаків під командуванням польського короля Яна ІІІ Собеського.

(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

 4. Після нетривалої боротьби за владу трон Османської імперії посів син Мехмеда IV Ахмед ІІІ (1703-1730). Його візирем був Невшехірлі Дамад Ібрагім-паша. Період їхнього правління називається «епохою тюльпанів». Султан захопився модою на все європейське. У Стамбулі з’явилися численні палаци султана, візира та інших міністрів. В околицях міста розбили нові парки і сади з мармуровими басейнами та фонтанами. Було здійснено спробу карбувати власну монету – акче, але виявилось, що в країні бракує для цього срібла. Кількість і розмір податків, які мали сплачувати селяни та ремісники, було збільшено настільки, що люди вже не мали чим їх сплачувати. Султан намагався реорганізувати яничарський корпус, чим викликав величезне незадоволення його вояків. Тому в 1730 р. у Стамбулі розгорілося повстання яничар та міської бідноти проти султана, яке закінчилося його ув’язненням та смертю. Так завершилась «епоха тюльпанів».

 5. Кримським ханством правила династія Гіреїв, які походили з роду Чингісхана. На Сході в ієрархії правителів нащадки Чингісхана стояли вище за будь-кого. Тому Османська імперія сприймала Кримське ханство як союзника.

 6. Династія Гіреїв.


ІІ.

 1. Бо вони мали спільного ворога – Австрію. Цей союз показав, що османи стали інструментом у європейській боротьбі, а не загрозою для Європи.

 2. Сулейман І Пишний – 1520-1566 рр. – турецький султан, за правління якого Османська імперія досягла найвищого розквіту. Одним із головних напрямків діяльності Сулеймана I стали війни з метою підкорення країн Близького Сходу, Східної Європи та узбережжя Середземного моря. Сулейман I уславився ще й тим, що створив великий флот. Під час ведення війн за підкорення країн Європи Сулейман I виявив себе не лише видатним полководцем, а й людиною, яка чудово орієнтувалась у складнощах європейської політики та суперечностях християнського світу. Сулейман I багато уваги приділяв розвитку своєї держави. При ньому було впорядковано законодавство імперії. Головною особливістю законів Османської імперії залишався поділ громадян держави на дві групи з різними правами та обов’язками – мусульман і немусульман. Поважаючи законодавчу діяльність султана, народ називав його шанобливо «кануні» («законодавець»). Величезним був внесок Сулеймана I і в розвиток культури, яка в роки його правління досягла рівня набагато вищого, ніж у більшості країн тогочасної Європи. За часів правління Сулеймана I Пишного османи проникли до Центральної Європи.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});

 3. Кримське ханство було вірним союзником Османської імперії в її завойовницьких війнах як на Заході, так і на Сході. Зовнішньополітична стратегія Кримського ханства загалом будувалася на принципах - «закони Селіма». У суперечках своїх східноєвропейських сусідів, Кримське ханство підтримувало ту сторону, яка тоді була слабшою. І навпаки, воно воювало з тією стороною конфлікту, що набирала силу. Тим самим кримські хани намагалися захиститися від вторгнення сусідніх держав. Ханство мало доволі численну армію – від 80 до 150 тис. осіб. Піддані кримського хана належали до різних народів і сповідували різні релігії. Усі права в державі мали лише мусульмани. Лише вони виконували військову повинність і користувалися за це податковими та іншими привілеями. Більшість населення становили прості вільні люди. Земля перебувала у володінні селянських громад, знаті та хана. Селяни були зобов’язані відпрацьовувати тиждень на рік на бея, мурзу та хана і сплачувати десятину – своєрідний податок, який ішов на загальнодержавні потреби. Кріпосної залежності не існувало. Чимало селян були колишніми бранцями з українських земель, які погодилися прийняти іслам. Велику роль у розвитку землеробства відіграло християнське населення, захоплене під час набігів і розселене в цих районах.

 4. У 1669 р. османи уклали з Військом Запорізьким угоду про протекторат. Це призвело до втягування Османської імперії у війну між Річчю Посполитою та Московією, які теж претендували на землі Гетьманщини. Прагнучи встановити контроль над українськими землями османська армія у 1677-му та 1678 р. здійснила два так звані Чигиринські походи. Унаслідок Чигиринських походів було знищено столицю козацької держави Чигирин і сплюндровано Правобережжя. Забезпечивши собі запілля, османи зосередилися на наступі на Відень.

 6. У XVIII ст. відбулося чотири великі російсько-турецькі війни. Османська армія не була належним чином модернізована. Це призвело до того, що російсько-турецька війна 1768-1774 рр. обернулася для османів катастрофою: імперія втратила все Північне Причорномор’я, а Російська імперія здобула омріяний вихід до Чорного моря. Цей успіх Петербург закріпив у наступній війні 1787-1791 рр. Крім того, росіяни завдали ще одного удару, ліквідувавши у 1783 р. раніше васальне Османській імперії Кримське ханство.