Параграф 79 гдз 7 клас українська мова Голуб Горошкіна
Параграф 79
Вправа 3
Прочитайте речення. Назвіть слова, що вказують на те, якими є слухачі. Що означає «запитувати на автопілоті»?
1. «Чому це в мене немає жодних шансів?» – на автопілоті запитую я, не зовсім розуміючи Маргаритині розмірковування.
2. Ой, здається, я щось пропустила. Я так задумалася про жирафів, що прослухала те, що казав тато, тому запитую, мабуть, невпопад: «Ну, це ж ніби добре – ділитися з іншими? І жертвувати кошти?».
3. «Слухай, – зглянулася над хлопчиком Урсула, – а що ти мав на увазі під "закляттям"?»
4. «От і добре. То слухай: жила собі проста дівчина, на ймення Аґнешка...» Він спершу так і сидів, не дивлячись на бабусю, утягнувши голову в плечі. Потім підвів погляд, уважно глянув... .
«Запитувати на автопілоті» – означає не задумуватися нд розмірковуваннями співбесідника ні над самим питанням.
• Доберіть фразеологізми, що характеризують слухання, наприклад: слухати через верх.
Слухати одним вухом, слухати через верх.
В одне вухо влетіло, в друге – вилетіло.
Ловити слова із рота – слухати уважно, нашорошити вуха.
Довірливо слухати – розвісити вуха.
Вправа 4
Прочитайте текст. Про що в ньому йдеться? Чи слухають співрозмовники одне одного? Як ви це визначили? Поясніть написання виділених слів.
– Мені здається, краще, коли в тебе багато грошей, ніж коли їх мало або взагалі немає, – міркую вголос.
– Я теж свого часу дійшов такого висновку, – сміється тато.
– Чому тоді гроші є не в усіх? Або чому багато людей каже, що їм бракує грошей?
– І на це запитання я довго шукав відповідь.
– І, мабуть, не знайшов? Бо ж завжди були бідні і багаті.
– Авжеж. Але якби не було дуже багатих людей, то не було б меценатів і фундаторів, які можуть не лише задовольняти свої потреби та дбати про родину, а й давати великі суми на розбудову власного міста, на благодійність, як Микола Терещенко, про якого ти зараз фанатично читаєш.
– Ага. Він класний.
• Хто такі меценати й фундатори? Про кого із заможних людей минулого, крім М. Терещенка, ви можете розповісти як про мецената?
Меценат – це багатий покровитель наук і мистецтв, особа, що безкорисливо матеріально підтримує розвиток культури, освіти та будь-які інші аспекти гуманітарної сфери.
Фундатор – той, хто поклав початок чому-небудь, заснував, організував, створив щось; засновник, основоположник.
Меценат Василь Тарнавський усе життя присвятив шляхетній справі, пожертвувавши заради неї буквально всіма родинними статками. Його батько дворянського козацького роду був збирачем українського фольклору, істориком права, активним громадським діячем, який брав участь у підготовці селянської реформи 1861 року, близько спілкувався з Т. Шевченком, М. Гоголем, Пантелеймоном Кулішом, М. Костомаровим. Жили на Чернігівщині.
Василь Васильович Тарнавський (молодший) колекціонував предмети старовини часів козацтва. Протягом двох десятиліть був предводителем дворянства і одним із найбільших благодійників в Україні. Фінансово підтримував діяльність українських вчених і митців, видання історичного часопису «Київська старовина», спорудження пам’ятників Миколі Гоголю і Ніжині та Івану Котляревському в Полтаві, відкриття бібліотеки в Києві та Борзні, лікарні при цукровому заводі у Парафіївці. Профінансував упорядкування могил Пантелеймона Куліша та Тараса Шевченка. Але найбільшою його справою було облаштування музею в рідній Кочанівці, де й зберігалася його колекція. Вона налічувала понад 400 речей докняжої доби, понад 1700 – києворуської, 860 – козацької, зокрема прапори й корогви Війська Запорозького, гетьманські булави Богдана Хмельницького, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, шаблі Хмельницького й Мазепи. Ще 758 пам’яток були пов’язані з Т. Шевченком. Згодом вони склали основу зібрання національного музею Тараса Шевченка в Києві.
Саме в Кочанівці Ілля Рєпін замалював етюди до картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», де зобразив Тарнавського, як козака з довгими вусами у високій чорній шапці, а його кучера Микишку – в образі одноокого й щербатого козака Голоти.
Останні роки життя меценат тяжко хворів і був змушений пересуватися в інвалідному візку. Кошти, успадковані від батька, вичерпалися. Тож йому довелося переїхати до Києва, а Качанівку продати мільйонеру-цукрозаводчику Павлу Харитоненку.
Василь Тарнавський пішов із життя 25 червня 1899 року. Похований у Києві. На його честь названо Чернігівський обласний історичний музей, і вулицю в м. Ічня.
параграфи поруч
