Вправа 3. Аналіз постерів «Лінгвоцид»

Усі постери об'єднані спільною темою — лінгвоцид, тобто утиски та знищення української мови. Також їх поєднує єдиний візуальний стиль: використання обмеженої палітри кольорів (чорний, білий, червоний), символічне зображення ланцюга, що вказує на заборону, та логотип проєкту «Лінгвоцид».

Такий стиль обрано для створення сильного емоційного впливу. Червоний колір асоціюється з агресією та небезпекою, чорний — з трауром та утисками. Лаконічний дизайн та потужні символи (ланцюг, перекреслені літери) дозволяють швидко донести головну ідею — насильницький характер заборон української мови.

Постер «1627. Спалення книг»: У 1627 році за спільним наказом московського царя Михайла І Романова та патріарха Філарета було наказано зібрати та спалити всі примірники книг українського друку. Цей акт став одним із перших жорстоких проявів політики лінгвоциду, спрямованої на знищення української культури та писемності.

Найбільше вражає постер «1933. Вилучення літери "Ґ"». На відміну від прямих заборон, це приклад глибинного втручання в саму структуру мови. Вилучення питомої української літери з абетки було спробою штучно наблизити українську мову до російської, позбавивши її унікального звучання. Це показує, наскільки системною та продуманою була політика асиміляції.

1627 (Спалення книг) → 1804 (Русифікація шкіл) → 1895 (Заборона дитячих книг) → 1933 (Вилучення літери «Ґ») → 1946 (Правопис «наближений» до російського) → 1998 (Податки на книги).

Можна було б створити постер, присвячений Емському указу 1876 року. На ньому можна зобразити перекреслене перо або друкарський верстат під ланцюгом. Гасло: «1876. Заборона друкувати, ввозити та говорити». Цей указ був однією з наймасштабніших заборон, що значно загальмувала розвиток української літератури та культури.