Українська мова 8 клас: Теоретичний довідник

Довідник із синтаксису та пунктуації для 8 класу: словосполучення, просте речення, головні та другорядні члени, однорідні та відокремлені члени речення.

Синтаксис. Словосполучення і речення

Синтаксис, пунктуація та словосполучення

Синтаксис – це розділ мовознавства, що вивчає будову словосполучень і речень.

Пунктуація – це розділ мовознавства, що вивчає правила вживання розділових знаків.

Словосполучення – це поєднання двох або більше самостійних слів, де одне слово є головним, а інше – залежним. Зв'язок встановлюється за допомогою питання.

Приклад: холодна (яка?) вода. Головне слово – вода, залежне – холодна.

Не є словосполученнями:

Підмет і присудок (цвіте калина).
Однорідні члени речення (дощ і вітер).
Фразеологізми (витрішки продавати).
Складені форми слів (буду читати, більш високий).
Поєднання службового слова із самостійним (коло хати).

Просте речення. Граматична основа

Речення – це одиниця мовлення, що виражає відносно завершену думку.

Просте речення має одну граматичну основу. Складне речення має дві або більше граматичних основ.

Граматична основа – це головні члени речення: підмет і присудок.

Просте речення. Головні та другорядні члени

Підмет та способи його вираження

Підмет – це головний член речення, що означає предмет (особу, явище) і відповідає на питання хто? що?.

Способи вираження підмета:

Одне слово: іменник або займенник у називному відмінку; інша частина мови в значенні іменника; неозначена форма дієслова (інфінітив).
Сполучення слів: власна назва (Чорне море); фразеологізм (бити байдики); кількісний числівник + іменник (п'ять учнів); конструкція "хтось із кимось" (батько з сином).

Присудок та його типи

Присудок – це головний член речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він є?.

Типи присудків:

Простий дієслівний: виражений одним дієсловом (Діти співають).
Складений дієслівний: складається з допоміжного слова та інфінітива (Він хоче вчитися).
Складений іменний: складається з дієслова-зв'язки та іменної частини (іменник, прикметник, числівник та ін.). Дієслово-зв'язка є в теперішньому часі часто пропускається.

Приклад: Книга – джерело знань. Поезія – це завжди неповторність.

Узгодження головних членів речення

Якщо підмет виражений сполученням кількісного числівника з іменником (п'ять учнів), присудок може стояти в однині (якщо наголос на кількості) або в множині (якщо наголос на дії).

Приклад: До класу зайшло п'ять учнів. П'ять учнів запропонували свою допомогу.

Якщо до підмета входять слова багато, мало, чимало, більшість, частина, решта, присудок ставимо в однині.

Тире між підметом і присудком

Тире ставимо, якщо:

Підмет і присудок виражені іменниками в називному відмінку (Київ – столиця України).
Обидва головні члени (або один із них) виражені інфінітивом (Жити – Вітчизні служити).
Обидва головні члени виражені числівниками (П'ять плюс два – сім).

Тире НЕ ставимо, якщо:

Підмет виражений особовим займенником (Я учень).
Перед присудком стоїть заперечна частка не (Серце не камінь).
Перед присудком стоять порівняльні сполучники як, мов, ніби (Дівчина як калина).

Другорядні члени речення

Означення: означає ознаку предмета (який? чий? котрий?).
Додаток: означає предмет, на який спрямована дія (питання непрямих відмінків).
Обставина: означає місце, час, причину, мету, спосіб дії (де? коли? як? чому?).

Прикладка як вид означення

Прикладка – це означення, виражене іменником, яке дає предмету другу назву.

Приклад: місто Київ, дівчина-красуня, річка Дніпро.

Прикладки, що є видовими назвами, пишуться з означуваним словом (родовою назвою) окремо або через дефіс. Назви газет, журналів, творів, підприємств беруться в лапки.

Ускладнене просте речення

Речення з однорідними членами

Однорідні члени речення відповідають на те саме питання і відносяться до того самого члена речення.

Кому ставимо:

Між однорідними членами без сполучників.
Перед протиставними сполучниками (а, але, та (=але)).
При повторюваних сполучниках (і...і, ні...ні, то...то).

Кому НЕ ставимо між двома однорідними членами, з'єднаними одиничним сполучником і, й, та (=і), чи, або.

Узагальнювальні слова при однорідних членах

Якщо узагальнювальне слово стоїть перед однорідними членами, після нього ставимо двокрапку.

Приклад: Усе його цікавило: і дорога, і ліс, і птахи.

Якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів, перед ним ставимо тире.

Приклад: І дорога, і ліс, і птахи – усе його цікавило.

Звертання та вставні слова

Звертання – слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. На письмі виділяється комами (або знаком оклику на початку речення).

Приклад: Україно, ти для мене диво!

Вставні слова – слова, що виражають ставлення мовця до висловленого (впевненість, невпевненість, емоції, джерело повідомлення). На письмі виділяються комами.

Приклад: Мабуть, буде дощ. По-перше, треба виконати завдання.

Поняття про відокремлення

Відокремлення – це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення для надання їм більшої ваги. На письмі відокремлені члени виділяються комами, рідше – тире.

Відокремлені означення

Відокремлюються означення (узгоджені), якщо вони:

Стосуються особового займенника (Втомлений, він ледве дійшов додому).
Стоять після означуваного слова і виражені дієприкметниковим зворотом (Поле, засіяне ячменем, зеленіло).
Відділені від означуваного слова іншими членами речення (Срібний, з медом, соняшник схилив свою голову).

Відокремлені прикладки

Відокремлюються прикладки, якщо вони:

Стосуються особового займенника (Ось він, мій Київ!).
Поширені і стоять після означуваного слова-власної назви (Софія Київська, окраса столиці, вабить туристів).
Приєднуються словами тобто, або (=тобто), на ім'я, на прізвище та ін.

Відокремлені додатки

Відокремлюються додатки, що мають значення включення, виключення або заміщення і починаються словами крім, окрім, опріч, замість, за винятком.

Приклад: Усі прийшли на збори, окрім кількох учнів.

Орфографія та культура мовлення

Правопис НЕ з різними частинами мови

НЕ з дієприкметниками:

Разом: якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів (незакінчена робота).
Окремо: якщо є протиставлення; якщо дієприкметник має залежні слова (робота, не закінчена вчасно); якщо він є присудком (Робота не закінчена).

НЕ з прикметниками та прислівниками:

Разом: якщо слово без НЕ не вживається (невпинний); якщо можна замінити синонімом без НЕ (невисокий – низький).
Окремо: якщо є протиставлення з "а" (не високий, а низький); якщо є слова зовсім, далеко, аж ніяк.