Українська мова 10 клас: Теоретичний довідник
Довідник із ключових розділів мовознавства для 10 класу: лексикологія, морфологія, орфографія, стилістика та основи риторики.
Загальні відомості про мову. Лексикологія
Мова як суспільне явище. Функції мови
Мова – це система знаків, яка служить найважливішим засобом спілкування, пізнання та впливу.
Основні функції мови:
- Комунікативна: функція спілкування.
- Мислетворча (когнітивна): мова є інструментом мислення.
- Пізнавальна: за допомогою мови людина пізнає світ.
- Експресивна: функція вираження почуттів та емоцій.
- Естетична: мова є засобом творення мистецтва слова.
- Ідентифікаційна: мова є ознакою належності до певної нації.
Фонетика й орфоепія. Милозвучність
Орфоепія – це розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови.
Милозвучність (евфонія) української мови досягається завдяки рівномірному чергуванню голосних і приголосних, що забезпечується правилами чергування у–в, і–й та використанням варіантів прийменника з (із, зі).
Лексикологія. Стилістичне використання лексики
За стилістичним забарвленням лексика поділяється на нейтральну (міжстильову) та стилістично забарвлену.
Стилістично забарвлена лексика:
- Книжна: наукова, офіційно-ділова, публіцистична, поетична (аргумент, апеляція, возз'єднання, благословенний).
- Розмовна: використовується в усному побутовому спілкуванні (балакати, телепень, маршрутка).
Активна і пасивна лексика
Активна лексика – це слова, які повсякденно використовують усі носії мови.
Пасивна лексика – це слова, які вийшли з активного вжитку або ще не стали загальновживаними.
- Застарілі слова (архаїзми та історизми): рать, перст, боярин, кріпак.
- Неологізми: нові слова, що виникають у мові (блогер, стартап, криптовалюта).
Морфологія. Орфографія
Морфологія як розділ мовознавства
Морфологія – це розділ граматики, що вивчає слово як частину мови, його граматичні значення (рід, число, відмінок, час та ін.) та форми.
Іменник: стилістичні особливості
Іменники можуть мати стилістичні синоніми (обличчя – лице – лик). Суфікси надають іменникам емоційного забарвлення (-еньк-, -очок- — пестливість; -ищ-, -юг- — згрубілість). У науковому та діловому стилях переважають іменники середнього роду на -ання, -ення (виконання, дослідження).
Прикметник: ступені порівняння, стилістика
Ступені порівняння (вищий і найвищий) мають просту і складену форми (сильніший, більш сильний; найсильніший, найбільш сильний). Складена форма більш властива науковому та діловому стилям. Помилкою є поєднання обох форм (більш сильніший).
Числівник: відмінювання та вживання
Складні числівники (п'ятдесят, шістсот) відмінюються лише в другій частині. Складені числівники (двісті сорок п'ять) відмінюються в кожному слові. Збірні числівники (двоє, троє) поєднуються з іменниками, що позначають осіб чоловічої статі, назви малят тварин та іменники, що вживаються тільки у множині.
Займенник: розряди та стилістична роль
Займенники допомагають уникнути повторів. Займенник Ви використовується як форма ввічливого звертання до однієї особи. Неозначені займенники (хтось, абищо) та заперечні (ніхто, ніщо) пишуться разом, через дефіс або окремо залежно від часток.
Дієслово: способи, часи, види
Дієслова мають дійсний, умовний та наказовий способи. Розрізняють доконаний (що зробити?) та недоконаний (що робити?) види. Стилістичною помилкою є вживання конструкцій з давай(те) для утворення наказового способу (правильно: ходімо, співаймо, а не давайте підемо).
Дієприкметник: творення та правопис
Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією. Активні дієприкметники теперішнього часу (з суфіксами -уч-, -юч-, -ач-, -яч-) не властиві сучасній українській мові і їх слід замінювати (бажаючий → той, хто бажає).
НЕ з дієприкметниками пишеться окремо, якщо він має залежні слова (не прочитана учнем книга) або є присудком.
Дієприслівник: творення та вживання
Дієприслівник – це незмінна форма дієслова, що означає додаткову дію. Основна і додаткова дії мають виконуватися однією особою.
Правильно: Коли я повернувся додому, почався дощ.
Прислівник: правопис, стилістична роль
Прислівники пишуться разом, окремо або через дефіс. Через дефіс пишуться прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -и (по-новому, по-українськи), а також утворені повторенням слів (ледве-ледве).
Службові частини мови
Прийменники, сполучники, частки не мають лексичного значення і не є членами речення. Вони служать для зв'язку слів і речень або надання їм додаткових відтінків. Похідні прийменники (навколо, згідно з) та складені сполучники (тому що, через те що) пишуться разом або окремо.
Складні випадки орфографії
Правопис слів іншомовного походження ("правило дев'ятки"), подвоєння та подовження приголосних, написання складних слів (разом, окремо, через дефіс), вживання великої літери.
Стилістика та риторика
Стилістика. Функціональні стилі мови
Стилістика – це розділ мовознавства, що вивчає стилі мови та мовлення. Функціональний стиль – це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільного життя.
Основні стилі: розмовний, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, конфесійний.
Науковий стиль
Мета: точно й логічно викласти наукову інформацію. Ознаки: терміни, абстрактна лексика, складні речення, безособовість, відсутність емоційності.
Офіційно-діловий стиль
Мета: регулювання офіційних стосунків. Ознаки: точність, стандартність (кліше), наказовий характер, відсутність емоційності. Жанри: закон, наказ, заява, протокол, договір.
Публіцистичний стиль
Мета: інформувати та впливати на громадську думку. Ознаки: поєднання логічності та емоційності, суспільно-політична лексика, оцінні слова, риторичні фігури. Жанри: стаття, репортаж, інтерв'ю, нарис.
Основи риторики. Публічний виступ
Риторика – це наука про мистецтво переконливого мовлення.
Структура публічного виступу:
- Вступ: привернення уваги, формулювання теми.
- Основна частина: виклад основних положень, доведення тези за допомогою аргументів та прикладів.
- Висновки: підсумок сказаного, заклик до дії.
Важливими елементами є контакт з аудиторією, логічність, емоційність, правильна дикція та інтонація.
