ГДЗ до § 52–53 - Українська мова 8 клас (Авраменко 2025)

А. У якому реченні предмет виконує кілька дій?

А яблука падають, гепають об землю, ховаються в траві.

Б. Яке речення ускладнене однорідними членами?

А яблука падають, гепають об землю, ховаються в траві.

1. Лютий кригою кує і морозу додає.

2. Довкола вже не тільки торішнє пріле листя, а й зелена трава.

3. Розділю я порівну з тобою радощі, і болі, й сподівання.

4. Сонце тепле і ласкаве спинило погляд на землі.

5. Завжди серце лине до матері, до рідного дому, яблунь і вишень у цвіту, журливої річечки, запашного лугу, першої стежини.

6. Доводиться не списом, а пером боротися.

7. Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить.

Б. Підкресліть однорідні члени речення та слово, з яким вони пов’язані за змістом, відповідно до їхньої синтаксичної ролі.

1. Співають, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди.

2. Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени.

3. У дворі стояли гомін, пересміхи, перегуки.

6. Твори добро невтомно та недремно.

1. Мені, будь ласка, соковиті яблука, свіжий хліб і смачне печиво.

2. Листя жовтіє восени та опадає з дерев.

3. У густому лісі, у широкому полі, у високих горах господарює весна.

4. Туристи взяли із собою нові намети, великі рюкзаки та сухі дрова.

А. Доберіть до тексту заголовок.

Винахідник паперу

Б. Знайдіть і прочитайте речення з однорідними членами.

Припускають, винахідником паперу був китаєць Цай Лунь, що жив понад півтори тисячі років тому. Щоб зробити матеріал для писання, він додумався розтерти в ступі подрібнені шматочки бамбука та шовковиці, одержавши таким чином деревне борошно. Китаєць висипав його в невеличкий казанок, додав туди вапна, залив водою і кип’ятив, аж поки вариво не перетворилося на кашку. А тоді висипав його на шовкове ситечко й вистелив тонким шаром. Вода поволі стікала, а кашка ставала тонесенькою плівкою. Цай Лунь обережно поклав її на дошку, притиснув зверху другою, щоб вичавити рештки води. Потім плівку висушив. Подібна до повстинки плівка була папером.

1. Тече вода в синє море, та не витікає. (сполучниковий зв’язок, протиставні відношення)

2. На розпутті козак сидить та на кобзі грає (сполучниковий зв’язок, єднальні відношення).

3. Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне (змішаний зв’язок, протиставні відношення).

4. Не тільки дуб, а й берізка скидає листя пожовкле (сполучниковий зв’язок, єднальні відношення).

5. Небо то по–старечому сльозилося краплями дрібного туману, то густими дощами перемивало голі гілки дерев (сполучниковий зв’язок, розділові відношення).

6. Поганий сусід гірший за пожежу, повінь і пошесть. (безсполучниковий зв’язок)

7. Час то завдає нам болю, то лікує (сполучниковий зв’язок, розділові відношення).

[Не тільки О, а й О]. Не тільки діти, а й дорослі захоплено слухали казку.

[Не то О, не то О]. Не то сміх, не то плач лунав з вікна.

[О, проте О]. Надворі було холодно, проте сонячно.

1. НЕМАЄ однорідних членів у реченні
Г Мене все життя ваблять і хвилюють зорі.

2. Одним рядом однорідних членів ускладнено речення.
Б Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

3. Протиставним сполучниковим зв’язком поєднано однорідні члени в реченні (розділові знаки пропущено)
Б Тужлива пісня зринає із сопілки та не розважає сумного серця.

А, Б.

Не через міста й селища стелився шлях князівни, а крізь гущавину безкраїх лісових хащ пролягав він.

Вона їхала через ліси, пущі, бори, діброви, гаї.

Г.

Анна Ярославна виросла в оточенні книжок, літописів, духовних цінностей і турботливої родини. Її шлях до Франції був далеким, складним, сповненим тривог. Анна не тільки стала дружиною французького короля Генріха І, а й принесла до чужої країни світло київської культури, високі моральні цінності, любов до книги. Ім’я Анни Ярославни – це символ єднання культур, вірності Батьківщині та глибокої людяності. Її поважали не за титул, а за мудрість, щирість, силу духу.

1. Лелеки щовесни прилітали, виводили діток, знову відлітали.

2. Мати народила нас, навчила говорити й запалила в серці вічне світло пісні.

4. Десь вітер грає на віолончелі, морозні пальці приклада до скла.

5. Я вірю не в чудо, а в силу таланту.

7. Чи то садок, чи то город видніється вдалині.

Щастя і радість (сполучниковий зв’язок, єднальні відношення) то завітають, то з хати тікають (сполучниковий зв’язок, розділові відношення) (нар. тв.).

Життя кипить і завмира (сполучниковий зв’язок, єднальні відношення) під спів вітрів, громів і птахів (змішаний зв’язок).

Частіше заглядай до себе в душу й вимітай (сполучниковий зв’язок, єднальні відношення) сміття злоби, пил заздрощів, дрантя гордині (безсполучниковий зв’язок) (В. Вовк).

Ті долини ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю (безсполучниковий зв’язок), манять (безсполучниковий зв’язок) до себе в тінь густого лісу.