ГДЗ до § 1 - Українська мова 8 клас (Підручник Голуб, Горошкіна)

...кажуть, дитино,
що мова наша солов'їна.
Правильно кажуть.
Але затям собі, що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший соловейко.
Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв, дитино.
І. Малкович

Наша українська мова – одна з найбагатіших і наймелодійніших мов світу. Її порівнюють зі співом солов’я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.

1. Були ми якось в Єгипті. Спитали гіда, куди поділась мова єгиптян. Вона ж була?! Так була. Коли прийшли араби, вони не брали на роботу тих, хто не розмовляв арабською. Не знаєш мови, маєш два варіанти: вивчити її, або померти з голоду. Араби вміли це впроваджувати. І за якись час мова єгиптян зникла.

Це почали робити совєти з українською. І досягли великих успіхів, майже досягли. Але ми її зберегли, нашу мову, нашу зброю, наш спадок і скарб. Ми не єгиптяни, ми не здалися.

1. Правопис виділених слів:

Виділені слова: частина НЕ з дієсловами пишеться окремо.

2. Вимова та написання:

• Вимова й написання відрізняються: єгиптяни – [й е^(и) г и^е п т' а́ н и^е ]; впроваджувати – [у п р о в а ж у в а т и^е ]; не здалися – [н и^е с д а л и́ с' а].
• Вимова й написання однакові: мова – [м о́ в а]; померти – [п о м е́ р т и]; голоду – [г о́ л о д у].

Навіщо нам мова? Що дає нам вона?

1. Унікальність. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Але унікальними нас робить наша рідна мова. Це ще називають самобутністю.

2. Окремішність. Мова проводить кордони між нами й рештою. Розділяє та гуртує водночас. Гуртує рідних за мовою і виносить за дужки людей зайвих, сторонніх. Говорити різними мовами — це не завжди про різні мови, але завжди про різні цінності.

3. Цінності. Мова має досвід тих, хто був до нас. Саме в мові століттями кодують знання, які торкаються найпотаємніших струн нашого серця. Ми звемо ці одкровення життєвими цінностями.

4. Упевненість. Жодною набутою мовою не говорять так упевнено, як рідною. І йдеться не про словниковий запас чи мовні навички, а про внутрішню розкутість і можливість бути собою.

5. Силу. Мова наділяє нас силою. Саме тому найперше завдання ворога — похитнути віру людини в її мову.

Нації, які вірять, що їхні мови багато в чому поступаються решті мов, стають слабкими, неповноцінними чи меншовартісними (А. Акуленко).

Ор. в. – унікальністю, окремішністю, цінностями, упевненістю, розкутістю, можливістю, силою, миттю.

Ця мова в мені

Для мене рідна мова – це мова, якою зі мною змалечку розмовляли мої батьки. Це моя рідна українська мова. Вона звучить в мені, така неповторна, співуча, мелодійна, ніжна і багата, бо ввібрала в себе гомін дібров і лісів, степів і полів, шум річок, щебет ластівок та спів солов’я і п’янкий запах рідної землі.

І звучить вона в мені, тому що поселилась здавна, від діда–прадіда. Цією мовою я вперше сказала «мама», матуся співала мені колискові, а бабуся розповідала казки. Для мене мова – це безцінний скарб народу. У ній відбито його характер, історію, звичай, побут.

Рідна мова для мене, наче тепла домівка, яка зігріває, тишить, радує. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, глибиною і плинністю. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв.

Я відчуваю мову кожною часточкою своєї душі, і пам’ятаю, що мова народу – його серце, відображення всього змісту життя, а не лише народної фольклорної символіки.

Рідна мова живе зі мною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, рослин, я не можу існувати.

Українська мова – це неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи із покоління в покоління мудрість, славу, культуру і традиції.

Вона для мене одна єдина, якою я пишаюся. Своїх дітей у майбутньому я обов’язково буду навчати нашої рідної мови, щоб передати її в спадок.